ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., −
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України; далі - ДМСУ), Львівської митниці (правонаступником якої є Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування наказів і поновлення на публічній службі,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу ДМСУ від 10 серпня 2010 року № 1546-к в частині припинення перебування його на державній службі і звільнення з посади інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Митниці на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ), стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову послався на те, що зазначений наказ в частині його звільнення незаконний і такий, що порушує прийнятий чинним законодавством порядок проходження публічної служби. Оскаржуваний наказ прийнято, а позивача звільнено у період перебування його на амбулаторному лікуванні, що підтверджується відповідними листами непрацездатності, всупереч вимогам статті 40 Кодексу законів про працю України.
Суди встановили, що з травня 2010 року ОСОБА_1 працював на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Митниці.
За фактом в'їзду на територію України транспортного засобу марки «Івеко» р.н. НОМЕР_1/НОМЕР_2, без проведення митного оформлення проведено службове розслідування.
Згідно з актом, складеним за результатами проведення службового розслідування від 18 серпня 2010 року № 10/2010 позивач не забезпечив належне виконання пункту 3.1.1.24 Технологічної схеми, пункту 1.8 наказу Митниці від 27 травня 2010 року № 404 та пунктів 2.2, 2.22, 2.23 посадової інструкції інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська», а саме внесення даних у модуль «Диспетчер ЗМК» про статус транспортного засобу на «виїзд із ЗМК».
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2010 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2011 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 січня 2014 року залишив без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року, погодившись із його висновком і зазначивши, що відповідачі не довели вчинення позивачем таких порушень, які могли би бути підставою для застосування до нього такого найсуворішого заходу відповідальності, як звільнення за порушення Присяги державного службовця (далі − Присяга).
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2013 року, яка, на думку Митниці, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.
У вказаній ухвалі касаційний суд зазначив: «... оскільки проведеним Рівненською митницею службовим розслідуванням встановлено факт несумлінного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, що є несумісним із званням державного службовця, і відповідачами дотримано процедуру звільнення позивача за порушення присяги, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних наказів про припинення перебування ОСОБА_2 на державній службі».
Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII і в постанові від 10 вересня 2013 року (справа № 21а13) зазначив, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, − Законом № 3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (чинного, на час виникнення спірних відносин; далі - Статут). Положення Закону № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту.
Оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, то неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.
Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Передумовою звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженою наказом ДМСУ від 13 серпня 2010 року № 918. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сервіси для юристів