П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С., Ємця А.А., Потильчака О.І., Шицького І.Б., - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (далі - ТОВ «Агрофірма «Колос») про перегляд Верховним Судом України ухвали Господарського суду Сумської області від 29 жовтня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25 січня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року у справі № 920/1570/15 за заявою публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (далі - ПАТ «Компанія «Райз») про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі від 30 червня 2015 року у справі № 1/179-14 за позовом ПАТ «Компанія «Райз» до ТОВ «Агрофірма «Колос» про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2015 року ПАТ «Компанія «Райз» звернулося до суду із зазначеною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним і ТОВ «Агрофірма «Колос» було укладено договір поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту від 20 лютого 2013 року № 202 (далі - Договір), в якому міститься третейське застереження, згідно з яким усі суперечки й розбіжності між сторонами, що виникають із цього Договору, підлягають остаточному розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі відповідно до його регламенту одним із суддів одноособово. У зв'язку з невиконанням ТОВ «Агрофірма «Колос» зобов'язань за цим Договором ПАТ «Компанія «Райз» звернулося до зазначеного третейського суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі від 30 червня 2015 року у справі № 1/179-14 позов задоволено частково. Посилаючись на те, що третейський суд вийшов за межі третейського застереження, ПАТ «Компанія «Райз» просило відповідно до ст. 1225 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) це рішення скасувати.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29 жовтня 2015 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 січня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року, рішення Постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі від 30 червня 2015 року у справі № 1/179-14 скасовано.
У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК, ТОВ «Агрофірма «Колос» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Компанія «Райз», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
В обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2012 року у справі № 65/220.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню.
У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення третейського суду з огляду на те, що склад третейського суду, яким прийнято рішення від 30 червня 2015 року у справі № 1/79-14, не відповідав вимогам ст <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_410/ed_2016_01_01/pravo1/T041701.html?pravo=1>.ст. 16-20 Закону України «Про третейські суди» (далі - Закон), оскільки суддя Гриценко Б.М., якому було заявлено відвід, не міг брати участі у цій справі, незалежно від заперечень другої сторони. При цьому суд встановив відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, на які посилалося ПАТ «Компанія «Райз» у своїй заяві. Так, судом установлено, що: справа, в якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до закону; третейський суд не вирішував питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; третейське застереження, викладене у Договорі, не визнано судом недійсним; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, та рішенням не вирішено питань, які виходять за межі третейської угоди.
Разом із тим у наданій для порівняння постанові у справі № 65/220 за заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з підстав невідповідності складу третейського суду вимогам закону (справу розглянуто суддею, якому заявлено відвід однією зі сторін, проти чого інша сторона заперечувала, за наслідком чого винесено ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід) і виходу суду за межі своєї компетенції, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що:
- згідно з положеннями ст. 7 Закону в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди і третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). У зв'язку з тим, що питання відводу третейського судді відповідно до ч. 9 ст. 20 цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_414/ed_2011_04_07/T041701.html?pravo=1> стосується судді третейського суду, визначеного для вирішення конкретного спору (суди ad hoc), зауваження заявника про те, що склад третейського суду у цьому випадку не відповідає вимогам закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_04_07/T041701.html?pravo=1>, не може бути взято до уваги;
- статтею 1225 ГПК передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду. Перегляд господарським судом рішення третейського суду з підстав обґрунтованості застосування ним норм матеріального права ст. 1225 ГПК не передбачено.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
За змістом положень ст. 51 Закону, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст.ст. 16-19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином, при розгляді справ зазначеної категорії господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, передбачених ст. 51 Закону (ст.ст. 1221 , 1224 1225 ГПК) .
Вирішуючи питання про відповідність складу третейського суду вимогам ст.ст. 16-19 Закону як одну з підстав для скасування рішення третейського суду (п. 4 ч. 3 ст. 51 Закону), слід виходити з такого.
Згідно з положеннями ст. 7 Закону в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 10 Закону регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.
За змістом положень ст. 14 Закону сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до ст. 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
Сервіси для юристів