П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 квітня 2015 року м. Київ
Судові палати
у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів:Волкова О.Ф.,Кривенка В.В.,Прокопенка О.Б., Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Гриціва М.І.,Маринченка В.Л.,Самсіна І.Л., Коротких О.А.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Кривенди О.В.,Панталієнка П.В.,Сімоненко В.М.,-
за участі: заявниці ОСОБА_17 та представника відділу освіти Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області - Бурлая Дмитра Валерійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_17 до відділу освіти Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_17 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л и:
У березні 2014 року ОСОБА_17 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 5 травня 2005 року вона працювала на посаді завідувача районним методичним кабінетом, який був структурним підрозділом відділу освіти Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області. Наказом від 3 січня 2012 року її звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за скороченням штату працівників, з
4 січня 2012 року. Зазначала, що звільнення відбулось із порушенням законодавства, зокрема: рішення про скорочення штату прийнято неуповноваженою особою; районний методичний кабінет було реорганізовано у комунальну установу; пропозиція перейти на вакантну посаду методиста районного центру дитячої творчості була зроблена не одночасно з попередженням про звільнення, як це передбачено частиною третьою статті 492 КЗпП України, а лише 4 січня 2012 року. Посилаючись за назначені обставини, ОСОБА_17 просила суд визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною, визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від
3 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2014 року, поновлено ОСОБА_17 строк на оскарження наказу відділу освіти Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області про звільнення; у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
1 жовтня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_17 відхилено, рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 3 червня
2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 липня
2014 року залишено без змін.
У грудні 2014 року до Верховного Суду України звернулась ОСОБА_17 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції частини другої статті 40 та частини третьої статті 492 КЗпП України, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
У зв'язку із цим ОСОБА_17 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
9 лютого 2015 року зазначену вище справу допущено до провадження Верховного Суду України.
За змістом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону № 192-VIII) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 360-5 ЦПК України в редакції, що діяла до набрання чинності Закону № 192-VIII) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання припису контрольно-ревізійного управління Херсонської області від 19 липня 2011 року № 21-03-16-14/4310 "Про усунення порушень та недоліків, виявлених ревізією" (а. с. 100 - 103) наказом начальника відділу освіти Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області від 20 жовтня 2011 року внесено зміни до штатних розписів відділу освіти та скорочено, у тому числі, посаду завідувача районним методичним кабінетом (а. с. 78).
4 листопада 2011 року ОСОБА_17 попереджено про можливе скорочення.
Сервіси для юристів