П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 березня 2017 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської області, що діє в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України», Науково-інженерного центру «Матеріалообробка вибухом» інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, третя особа - Управління Держкомзему у м. Василькові та Васильківському районі Київської області, про скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, припинення права власності та визнання права постійного користування на землю за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області, що діє в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України», Науково-інженерного центру «Матеріалообробка вибухом» інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України звернувся до суду з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, третя особа - Управління Держкомзему у м. Василькові та Васильківському районі Київської області, про скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, припинення права власності та визнання права постійного користування на землю.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2015 року, у позові відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2016 року відмовлено першому заступнику прокурора Київської області у відкритті касаційного провадження на підставі статті 328 ЦПК України - у зв'язку з пропуском без поважної причини строку на касаційне оскарження.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції заступник Генерального прокурора просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанцій, а справу направити до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статей 73, 222, 325, 326 ЦПК України при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника Генеральної прокуратури України - Халанчук О.С. на підтримання заяви, пояснення ОСОБА_14 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення і передає справу на новий розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, якщо установить, що воно є незаконним.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції виходив з того, що скаржником не доведено та не вказано поважних причин недотримання процесуального строку, передбаченого на касаційне оскарження, які б могли слугувати підставою для його поновлення. Та не надано докази недотримання судом апеляційної інстанції вимог частини третьої статті 222 ЦПК України.
Разом з тим в ухвалах від 9 грудня 2016 року, від 30 листопада 2016 року наданих прокурором для порівняння, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, поновлюючи скаржникам строк на касаційне оскарження, дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки копії оскаржуваних рішень суд апеляційної інстанції надав скаржникам з порушенням норм статті 222 ЦПК України.
Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 73, 222, 325 ЦПК України.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статті 129 Конституції України в редакції, яка була чинною на час постановлення рішення суду касаційної інстанції, однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно із частиною першою статті 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
Відповідно до положень частини першої статті 73, частини другої статті 325 ЦПК України у разі пропущення строку, встановленого частино першої цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
За змістом абзацу другого частини третьої статті 328 ЦПК України якщо заяву не подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Згідно із частиною першою статті 218 ЦПК України рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.
Відповідно до статті 222 ЦПК України копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення з викладом вступної та резолютивної частин.
Вступну та резолютивну частину ухвали апеляційного суду проголошено 12 листопада 2015 року. Строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду закінчився 2 грудня 2015 року. Повний текст оскаржуваного рішення апеляційного суду працівником прокуратури отримано лише 24 листопада 2015 року, що значно звузило, передбачений статтею 326 ЦПК України двадцятиденний строк на складання та подання касаційної скарги органами прокуратури.
Касаційну скаргу заступник прокурора Київської області подав 11 грудня 2015 року.
Якщо недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, зокрема повний текст судового рішення особі надіслано із значним запізненням, що значно звужує, передбачений статтею 326 ЦПК України двадцятиденний строк на складання та подання касаційної скарги, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, суд не звернув уваги на те, що з вини суду апеляційної інстанції заявник отримав копію повного тексту оскаржуваного судового рішення за вісім днів до закінчення строку на касаційне оскарження, що значно звузило його права на подання касаційної скарги та її мотивування відповідно до вимог статті 326 ЦПК України, а тому касаційний суд дійшов передчасного висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження.
Ураховуючи зазначене, ухвалене у справі судове рішення суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду касаційної інстанції для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Сервіси для юристів