ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 333/2447/24
провадження № 61-4841 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трачук Наталія Іванівна, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2024 року у складі судді Стоматов Е. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2025 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Онищенка Е. А., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що вона зареєстрована і проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира не приватизована, є комунальною власністю. Наймач квартири, її мати ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак без згоди інших зареєстрованих в квартирі осіб вона не має можливості змінити умови договору найму житлового приміщення.
Вказувала, що у зазначеній квартирі зареєстровано місце проживання відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не є членами її сім`ї, не проживають у квартирі вже більше десяти років, житлом не цікавляться, не беруть участі в утриманні квартири та сплаті комунальних послуг. Вона позбавлена можливості оформити субсидію через відсутність інформації про доходи відповідачів, місцеперебування яких на теперішній час не відоме.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 чи вимагала укладення з нею відповідного договору найму у встановленому законом порядку, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачі порушують її права як наймача спірного жилого приміщення.
Суд також зазначив, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази правомірності користування позивачкою спірним жилим приміщенням, вона не набула права на звернення до суду з вимогами про визнання інших осіб такими, що втратили право на користування цим жилим приміщенням.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Н. І. залишено без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що між матір`ю позивачки - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (дядьком позивачки) існував спір щодо порядку користування спірною квартирою. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2011 року, яке набрало законної сили, вселено ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 змінено порядок користування вказаною квартирою та виділено в користування ОСОБА_4 та його неповнолітнім дітям - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ізольовану кімнату, площею 10, 9 кв. м, іншу кімнату виділено ОСОБА_5 та її дітям - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 кухню, коридор, ванну та туалет залишено і спільному користуванні сторін.
Суд констатував, що у зв`язку зі зміною порядку користування спірним житловим приміщенням позивачка позбавлена права пред`явлення вимог до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування цим житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 квітня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Трачук Н. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13, від 25 серпня 2020 року у справі № 569/12832/16-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17, від 19 січня 2022 року у справі № 344/9319/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 755/1139/18, від 03 квітня 2024 року у справі № 161/126/23, від 17 червня 2024 року у справі № 404/9215/19, від 26 вересня 2024 року у справі № 183/271/22, а також не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Сервіси для юристів