ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року
м. Київ
справа № 759/6248/25
провадження № 61-6809св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у складі колегії суддів Поливач Л. Д., Євграфової Є. П., Шкоріної О. І. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, у якій просив встановити факт його перебування на утриманні свого рідного брата ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що після смерті матері у 1998 році та батька у 2005 році, які за життя були особами з інвалідністю, загиблий брат фактично виконував щодо заявника функції батьківського піклування та забезпечував його матеріальне утримання.
За твердженням заявника, протягом тривалого часу, зокрема під час навчання у коледжі та закладі вищої освіти, а також після створення ним власної сім`ї, основним джерелом його матеріального забезпечення були кошти брата, який оплачував навчання, придбавав необхідне майно, зокрема автомобіль, ноутбук і мобільний телефон, надавав матеріальну допомогу на утримання дітей заявника та забезпечував його коштами під час проходження військової служби.
Встановлення зазначеного факту є необхідним для реалізації заявником права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 28 березня 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, дійшовши висновку про наявність спору про право, який підлягає розгляду в порядку позовного, а не окремого провадження.
Київський апеляційний суд постановою від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд керувався тим, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні достатні підстави для висновку про наявність спору про право, а тому заява підлягає розгляду судом із наданням оцінки всім обставинам та доказам у межах відповідного провадження.
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 05 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні загиблого брата відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця необхідно довести, що така особа перебувала на його повному утриманні або одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Водночас подані заявником докази не підтверджують наявності таких обставин.
Суд установив, що на момент загибелі брата заявник був повнолітньою працездатною особою, мав вищу освіту, професійні навички, власну сім`ю та дітей, а також отримував доходи від трудової діяльності. Надання братом матеріальної допомоги, придбання майна, оплата навчання та інша фінансова підтримка, на переконання суду, свідчать про родинну допомогу та піклування, однак самі собою не підтверджують факту перебування заявника на утриманні.
Суд також зазначив, що заявник не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували розмір, систематичність та визначальне значення матеріальної допомоги брата для забезпечення його існування, а показання свідка не містять конкретних відомостей щодо обсягу такої допомоги та не підтверджують відсутності у заявника інших джерел доходу.
За висновком суду, заявник не довів, що допомога загиблого брата була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування, а тому правові підстави для встановлення факту перебування на утриманні відсутні.
Київський апеляційний суд постановою від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив подані докази, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Сервіси для юристів