ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року
м. Київ
справа № 202/5220/22
провадження № 61-3563св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Макарова М. О., від 17 лютого 2026 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 01 липня 2004 року між ним та ОСОБА_2 як директором Приватної комерційно-виробничої фірми «Люсер» (далі - ПКВФ «Люсер») укладено договір доручення № 1 про закупівлю пічного мазуту марки М-100 у кількості 1 776 тон, на суму не більше 959 040 грн. Того ж дня ним надано доручення, яке є додатком № 1 до договору доручення від 01 липня 2004 року № 1, повіреному - ПКВФ «Люсер» в особі директора ОСОБА_2. Також видано довіреність, якою він уповноважив ПКВФ «Люсер» в особі директора ОСОБА_2. представляти його інтереси, укладати угоди від його імені з третьою особою, підписувати договори та протоколи, отримувати товари, отримувати та подавати документи, подавати заяви та клопотання.
3. 01 липня 2004 року він, перебуваючи за адресою:
АДРЕСА_1 , діючи як довіритель за договором доручення від 01 липня 2004 року № 1, з метою виконання власних зобов`язань за цим договором передав директору ПКВФ «Люсер» ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 995 040 грн для придбання мазуту М-100.
4. Після отримання від нього грошових коштів ОСОБА_2 , дізнавшись про різке збільшення ринкових цін на мазут М-100, дійшла переконання, що виконати договір доручення від 01 липня
2004 року № 1 неможливо, та у неї виник злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна в особливо великому розмірі, а саме грошових коштів позивача, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Для реалізації злочинного умислу, усвідомлюючи неможливість практичної реалізації своїх протиправних дій самотужки, а також задля створення уявної правомірності вчинення своїх злочинних дій директор ПКВФ «Люсер» ОСОБА_2 вирішила залучити до вчинення цього злочину як співучасника злочину засновника ПКВФ «Люсер» - ОСОБА_3 , а отримані грошові кошти до каси підприємства ПКВФ «Люсер» не оприбуткувала, залишивши їх у своєму володінні.
5. 01 липня 2004 року, не повідомивши позивача про неможливість виконання договору доручення № 1 та про свої наміри щодо передачі його грошових коштів іншій особі, приховавши ці наміри від нього та без його дозволу, не маючи для цього законних підстав, ОСОБА_2 уклала від імені ПКВФ «Люсер» з громадянином ОСОБА_3 удаваний правочин, а саме договір зберігання № 01-Х грошових коштів позивача нібито для відповідального зберігання, що не відповідає дійсності.
6. Позивач вказує, що протягом серпня-жовтня 2004 року йому було частково повернуто грошові кошти на загальну суму 442 000 грн. Залишок неповернених коштів становить 517 040 грн.
7. У травні 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР)
від 23 лютого 2018 року № 12018040660000327, ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення за частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, а ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення за частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 382 КК України.
8. Обвинувальним актом від 30 травня 2022 року щодо
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що внаслідок протиправного розпорядження ОСОБА_2 , грошові кошти ОСОБА_1 , починаючи з 01 липня 2004 року, знаходились у ОСОБА_3 , який їх переховував, не повертав і протиправно утримував. Обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнали вчинення інкримінованого їм злочину привласнення і своїми клопотаннями від 17 липня 2022 року просили звільнити їх від кримінальної відповідальності на підставі норми КК України, згідно з якою звільненню від кримінальної відповідальності підлягає лише особа, яка вчинила кримінальне правопорушення. Обвинувачені також визнали законність і обґрунтованість обвинувального акта від 30 травня 2022 року та вимагали його не повертати прокурору.
9. ОСОБА_2 , визнанням обвинувального акта, визнала встановлений обвинувальним актом план злочину, факт його розроблення нею, єдиний умисел ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , безпосередню організацію нею злочину, протиправне розпорядження грошовими коштами позивача, співучасть у вчиненому злочині, а також встановлене обвинувальним актом розроблення ОСОБА_2 плану злочину, яким передбачалось переховування і утримування грошових коштів та їх обернення на сумісну користь у майбутньому.
10. Тобто, ОСОБА_2 визнала вчинення дій, якими позивачу було унеможливлено протягом 18 років, з 01 липня 2004 року, здійснювати права володіння, користування та розпорядження грошовими коштами у розмірі 516 970,81 грн.
11. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду
Сервіси для юристів