Постанова
Іменем України
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 645/4165/21
провадження № 61-113св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 визнати грошові кошти в сумі 150 000, 00 грн, отримані за договором позики, такими, що використані в інтересах сім`ї, та визнати спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснити поділ у рівних частках між сторонами спільних боргових зобов`язань в сумі 150 000, 00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти (половина залишку боргу та половина коштів, виплачених позивачем після розірвання шлюбу) в сумі 64 665, 00 грн.
На обґрунтування позову зазначав, що 22 вересня 2018 року уклав з відповідачем шлюб, який розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2021 року.
У період перебування у шлюбі у нього виникла необхідність в отриманні в борг грошових коштів, так як він не працював, відповідач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. 07 березня 2020 року він отримав від ОСОБА_3 в борг 150 000 грн, що підтверджується борговою розпискою, які зобов`язався повернути до 31 грудня 2020 року.
Вказані кошти були витрачені на потреби сім`ї, придбання речей для дитини, колишньої дружини та для нього. З моменту отримання коштів у борг та по цей час він сплатив на погашення боргу 24 170 грн, відтак заборгованість перед ОСОБА_3 складає 125 830 грн. Після розірвання шлюбу з відповідачем він особисто сплатив на погашення боргу 3 500 грн, тому відповідач повинна сплатити йому половину суми заборгованості, яка залишилась несплаченою, а також половину від суми, сплаченої на погашення боргу після розірвання шлюбу.
Також 02 листопада 2018 року він за особисті кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 у 2016 році, придбав квартиру АДРЕСА_1 вартістю 399 600 грн. З моменту укладення шлюбу (22 вересня 2018 року) до моменту придбання вказаної квартири минув 1 місяць і 10 днів. У зазначений період він не працював, а у відповідача існували кредитні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк».
Відповідач надавала згоду на придбання квартири, однак це було зроблено на вимогу нотаріуса.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира придбана у період перебування сторін у шлюбі, тому відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. Позивач не спростував презумпцію спільної сумісної власності, відповідач на час придбання квартири працювала, отримувала стабільний дохід. Пояснення свідків не є належним доказом на підтвердження придбання спірної квартири за особисті кошти позивача. Вимоги про визнання отриманих у борг грошових коштів в сумі 150 000 грн спільними боргами подружжя задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів факт отримання грошей та використання їх в інтересах сім`ї. Відповідач не надавала згоду на укладення ОСОБА_1 договору позики.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права особистої власності на квартиру скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Сервіси для юристів