ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 487/7425/24
провадження № 61-13374св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - російська федерація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до російської федерації про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що у зв`язку з початком збройної агресії російської федерації відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, і наприкінці лютого та початку березня 2022 року бойові дії вже відбувались біля міста Миколаєва.
Зазначала, що через небезпеку викликану регулярними обстрілами міста, погіршення стану здоров`я викликану стресом та відсутність водопостачання позивачка з родиною змушена була виїхати з міста до селища міського типу Криве Озеро Миколаївської області, як внутрішньо переміщена особа, внаслідок чого їй доводилось звикати до нового життєвого рівня та докладати значних зусиль для організації свого життя, отримання медичних послуг.
Через ризики, що несуть періодичні обстріли міста, та постійну небезпеку повернутись до свого помешкання позивачка не може, поряд з будинком, в якому вона мешкала знаходиться - телевежа, водонапірна вежа, Центральний ринок, АТБ і тому їй довелось повністю змінити своє життя, відчувати душевний біль, втрату спокою, мати відчуття незахищеності та розчарування. Вона досі позбавлена звичного ритму життя, змушена була обживатися та прилаштовуватися до умов у новому місці проживання та постійно перебувала у пригніченому стані, відчувати безсилля та безпораддя, викликане неможливістю відновити звичний ритм життя.
Враховуючи викладене, посилаючись на ці обставини та виходячи з глибини моральних страждань, погіршення стану здоров`я, невідворотності втрати звичного способу та ритму життя, та позбавлення деяких прав, позивачка оцінила компенсацію за завдану їй моральну шкоду в розмірі 35 000 євро, що еквівалентно 1 594 239 грн 50 коп., яку просила стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2024 року, справу передано на розгляд Кривоозерському районному суду Миколаївської області за підсудністю.
Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у суду відсутні правові підстави для застосування норми пункту 1 частини другої статті 23 ЦК України, оскільки у цьому випадку позивачка не зазнала фізичного болю та страждань у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, позивачем не доведений факт перенесення нею душевних страждань, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, тобто на підтвердження завданої моральної шкоди позивачем не надано жодного доказу, а викладені у позовній заяві твердження позивача про завданий душевний невгамовний біль, підданя ризику поранення та загибелі є загальними твердженнями.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди з російської федерації не надав належної оцінки доводам позовної заяви позивачки, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни вона зазнала душевних страждань, втратила душевний спокій, постійно перебуває у стані стресу та нервозності, не надано належної оцінки порушенню прав позивачки на життя, її вимушене переселення, характеру вимушених змін у житті позивачки, глибині душевних страждань, впливу збройної агресії російської федерації проти України на нормальні життєві зв`язки позивачки, необхідність застосування додаткових зусиль для організації позивачкою свого життя.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй). Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням обставин справи, дійшов висновку про те, що достатньою сатисфакцією для позивачки є стягнення з держави-агресора 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
Сервіси для юристів