ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 334/8491/24
провадження № 61-3403св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області Кузьмина Анна Сергіївна в інтересах Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, Енергодарської міської ради, Виконавчого комітету Енергодарської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргузаступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Онищенка Е. А., Подліянової Г. С., від 10 лютого 2026 року, і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У жовтні 2024 року перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області Кузьмина А. С. в інтересах Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, Енергодарської міської ради, Виконавчого комітету Енергодарської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу).
2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі № 280/516/22, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_2 до Енергодарського міського голови та Виконавчого комітету Енергодарської міської ради. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду
від 03 липня 2023 року у справі № 280/516/22 набрало законної сили 18 жовтня 2023 року. Вказаним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано розпорядження Енергодарського міського голови № 394-ос від 20 грудня
2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 », поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу, державного реєстратора відділу державної реєстрації Енергодарської міської ради з 21 грудня 2021 року та стягнуто з Виконавчого комітету Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
3. Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради, після набрання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі № 280/516/22 законної сили, здійснено 27 жовтня 2023 року виплату на користь ОСОБА_2 основної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 360 940,48 грн, а також нараховано податок на доходи фізичних осіб - 80 707,23 грн та 6 725,60 грн - військовий збір. Оскільки ОСОБА_1 , як головною посадовою особою територіальної громади та особою, з вини якої відбулось протиправне звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу, державного реєстратора відділу державної реєстрації Енергодарської міської ради, у зв`язку з винесенням протиправного розпорядження № 394-ос «Про звільнення ОСОБА_2 », не відшкодовано шкоду, понесену Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради, та враховуючи той факт, що Енергодарською міською військовою адміністрацією, Енергодарської міською радою та Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради, як виконавчим органом міської ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади, не вжито заходів у судовому порядку щодо відновлення порушених інтересів держави, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.
4. З урахуванням зазначеного, прокурор просив стягнути з ОСОБА_1
у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 448 373,31 грн, судовий збір у розмірі 5 380,48 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 448 373,31 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невжиття уповноваженими органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва з дотриманням порядку, визначеного у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин порядку відшкодування шкоди, визначеного у статті 82 Закону України «Про державну службу», судом не взято до уваги, оскільки вказаною правовою нормою регулюються правовідносини між керівником та працівником, який заподіяв шкоду підприємству, вона не регулює відносин, які є предметом розгляду у цій справі: між підприємством та керівником. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Енергодарської міської ради задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2025 року у цій справі скасовано. Провадження у справі за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області Кузьминої А. С. в інтересах Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, Енергодарської міської ради, Виконавчого комітету Енергодарської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу) закрито.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання ОСОБА_1 відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання ним службових/посадових обов`язків, перед судом має поставати питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності його дій. Подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків. Оскільки цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, а оскаржуване судове рішення - скасуванню.
Узагальнені доводи касаційної скаргита її рух у суді касаційної інстанції
9. 16 березня 2026 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. Підставами касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції прокурор зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 328/29/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 676/2149/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 760/1270/20, від 12 січня 2022 року у справі № 161/10391/21, від 07 червня 2023 року у справі № 760/1270/20, від 20 вересня 2023 року у справі № 490/2518/22, від 29 січня 2025 року у справі № 953/6366/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.
Сервіси для юристів