ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 569/6638/24
провадження № 61-3397св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року під головуванням судді Левчука О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Служба у справах дітей Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним.
Позов обґрунтовував тим, що між ним та відповідачкою 23 листопада 2003 року був укладений шлюб, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року розірвано. У шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2024 року № 569/5703/24 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на його користь на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Зазначив також про те, що ще до розірвання шлюбу він із сином став проживати окремо від відповідача, самостійно займається його вихованням, навчанням, забезпечує йому комфортні умови для всебічного розвитку. Відповідач ОСОБА_2 періодично надає кошти на утримання сина та спілкується з ним. Він разом із сином проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що оскільки син проживає з ним, він піклується про нього, бере участь у його розвитку, вихованні, матеріальному забезпеченні, а тому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 30 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові та фактичні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки на момент пред`явлення позову до суду та в ході судового розгляду справи встановлено відсутність спірних правовідносин з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком чи матір`ю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Штогрін В. С., надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення повністю та ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 164/812/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив виключно з власного переконання про відсутність спору між сторонами та, відповідно, права, яке підлягає судовому захисту.
Апеляційним судом не було наведено взагалі мотивів неприйняття висновку органу опіки та піклування Шпанівської сільської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, було лише зазначено про те, що висновок не має наперед визначеної обов`язковості для суду та носить виключно рекомендаційний характер.
Заявник у касаційній скарзі також звертає увагу на те, що Верховний Суд вже робив висновки в аналогічних справах, в яких вказував на те, що відсутність заперечень одного з батьків щодо проживання дитини на момент пред`явлення позову не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у такій справі.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Сервіси для юристів