ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 217/92/23
провадження № 61-18703св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 07 серпня 2023 року у складі судді Проніна С. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у складі колегії суддів Тимченко О. О., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 31 березня 2021 року він уклав з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» в електронній формі договір № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше. 07 грудня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (факторингу).
На виконання договору № 60200164970 позивач частково здійснив оплату, а саме 31 березня 2021 року - 2 760,00 грн, 28 квітня 2021 року - 5 520,80 грн, 26 червня 2021 року - 8 281,20 грн, 30 липня 2021 року - 5 520,80 грн. Разом з тим, станом на 19 травня 2023 року відповідач грубо порушує своє зобов`язання, відмовляється від зобов`язання, не хоче передавати йому у користування та у власність речі, які він набув у власність у продавця, не передавав йому накладну, акт приймання-передачі, паспорти, сертифікати відповідності на речі (товари), гарантійні талони тощо, а також відмовляється повернути раніше сплачені ним грошові кошти, чим грубо порушує його права споживача та завдає йому матеріальної та моральної шкоди.
Станом на 29 травня 2023 року загальна сума коштів, які він сплатив відповідачу становить 22 082,80 грн.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16 червня 2023 року, просив стягнути з відповідача на свою користь суму сплачених ним коштів у розмірі 22 082,80 грн, пеню згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 505 911,91 грн, суму заборгованості згідно зі статтею 625 ЦК України у розмірі 1 048,84 грн та 6 933,37 грн, моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Авдіївський міський суд Донецької області рішенням від 07 серпня 2023 року, яке залишив без змін Дніпровський апеляційний суд постановою від 29 листопада 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності тверджень позивача про неотримання товару та, оцінивши докази у їх сукупності, суд не знайшов підстав для повернення позивачу грошових коштів, які були сплачені на виконання укладеного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у зазначеній справі та витребував її із Авдіївського міського суду Донецької області.
12 березня 2024 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вказує, що суд навмисно не дав йому змоги брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Сервіси для юристів