Постанова
Іменем України
28 січня 2026 року
м. Київ
Справа № 644/8204/21
Провадження № 61-5040св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - позивач),
відповідач - ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Махно Анастасія Володимирівна (далі - адвокат),
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію
за касаційною скаргою скаржника на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2024 року, яке ухвалила суддя Шаповал Т. В., і постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Чумак О. Ю., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У позивача, який є юридичною особою, виник спір щодо боргу за спожиту теплову енергію з відповідачем, який був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Позивач звернувся до загального суду, бо на той час відповідач уже припинив підприємницьку діяльність.
2. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позов: стягнули з відповідача частину боргу, включно з інфляційними втратами та трьома процентами річних за прострочення грошового зобов`язання. Зазначили, зокрема, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
3. Відповідач із такими висновками судів не погодився. У касаційній скарзі просив їх скасувати, а провадження у справі - закрити. Стверджував, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору про постачання теплової енергії, який він саме як підприємець уклав із позивачем; незважаючи на припинення підприємницької діяльності, спір належить до юрисдикції господарських судів.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, за правилами якого виду судочинства слід розглядати спір щодо виконання господарського договору за позовом юридичної особи до фізичної особи, яка мала статус підприємця на час виникнення спірних правовідносин, але припинила підприємницьку діяльність до дня звернення до суду? Вирішив, що такий спір належить до юрисдикції господарських судів. Тому задовольнив касаційну скаргу відповідача.
(2) Зміст позовної заяви
5. 31 серпня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі скаржника: 128 282,58 грн боргу за спожиту теплову енергію за період з 1 лютого 2016 року до 30 квітня 2021 року включно; 11 706,97 грн інфляційних витрат і 1 038,07 грн як три проценти річних. Мотивував так:
5.1. Скаржник за договором оренди користується нежитловими приміщеннями літ. «А-4» загальною площею 143,0 кв. м, які розташовані у житловому будинку на АДРЕСА_1 (далі- нежитлові приміщення) з централізованою системою опалення; теплопостачання будинку здійснює позивач.
5.2. 1 квітня 2006 року скаржник уклав із позивачем тимчасовий договір про постачання теплової енергії № 8897 (далі - договір про постачання теплової енергії). Згідно з його умовами позивач постачав теплову енергію в гарячій воді у нежитлові приміщення.
5.3. Скаржник не сплачував рахунки за спожиту теплову енергію з 1 лютого 2016 року до 30 квітня 2021 року включно, внаслідок чого виник борг, який слід стягнути з урахуванням сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
5.4. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 27 листопада 2019 року скаржник припинив діяльність фізичної особи-підприємця (далі - ФОП).
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
6. 19 вересня 2024 року Київський районний суд м. Полтави ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув зі скаржника на користь позивача 114 056,40 грн боргу за спожиту теплову енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних. Мотивував так:
6.1. Скаржник спожив надану теплову енергію, проте не сплатив її вартість.
6.2. Самовільне відключення нежитлових приміщень від мережі теплопостачання не є підставою для звільнення від плати за теплопостачання.
6.3. Враховуючи заяву скаржника про застосування позовної давності та дату подання позову, позовні вимоги слід задовольнити за останні три роки до дня подання позову.
7. 13 березня 2025 року Полтавський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою апеляційну скаргу скаржника залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні до останнього аргументи.
Сервіси для юристів