Постанова
Іменем України
28 січня 2026 року
м. Київ
Справа № 607/11193/24
Провадження № 61-1518св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Варода Павло Борисович (далі - адвокат),
відповідачі- ОСОБА_2 (далі - колишня невістка попереднього власника), яка діє у власних інтересах та в інтересах її неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі разом - діти, сини),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,
про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом виселення
за касаційною скаргою позивача на постанову Тернопільського апеляційного суду від 7 січня 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Хоми М. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Спір стосується вимоги нового власника квартири, який її придбав у попереднього, про виселення з неї колишньої невістки продавця та його внуків.
2. Суд першої інстанції позов задовольнив.Вказав, що позивач як новий власник квартири не дав згоду на вселення відповідачів, а тому з припиненням права власності попереднього власника відповідачі втратили право користування квартирою, яке було похідним від цього права власності.
3. Апеляційний суд мав протилежне бачення. Тому рішення суду першої інстанції скасував і відмовив у задоволенні позову.Зазначив, що відповідачі за законом набули право користування квартирою, вона тривалий час є місцем їхнього постійного проживання, а іншого житла вони не мають; в іншому спорі щодо визначення порядку користування квартирою за позовом попереднього власника суд встановив право відповідачів на користування квартирою; укладаючи договір купівлі-продажу, попередній власник діяв недобросовісно, але позивач не проявив належну обачність, не з`ясував наявність обтяження квартири правом користування нею інших осіб, хоча мав таку можливість.
4. Позивач із такими висновками апеляційного суду не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що відповідачі втратили право користування квартирою, бо їхнє право користування було похідним від права власності попереднього власника; позивач як новий власник квартири має право вимагати усунення перешкод у користуванні майном від будь-яких осіб тим шляхом, який вважає прийнятним для себе.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи можливо задовольнити вимогу про виселення з житла осіб, яким суд у рішенні, яке набрало законної сили, щодо спору про визначення порядку користування квартирою встановив право користування нею (окремими її приміщеннями)? Вирішив, що неможливо, оскільки зазначене судове рішення встановило особистий сервітут на користь відповідачів. Такий сервітут після його встановлення не припинився відчуженням квартири. Задоволення вимоги про виселення відповідачів буде суперечити рішенню суду, що набрало законної сили, про виділення їм у користування окремих приміщень у квартирі. Тому без припинення відповідного сервітуту виселення відповідачів є неможливим.
(2) Зміст позовної заяви
6. У травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира) шляхом виселення відповідачів. Обґрунтував так:
6.1. 22 березня 2024 року позивач придбав у ОСОБА_5 (далі - попередній власник) квартиру загальною площею 61,4 кв. м і житловою площею 31,6 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О. С. і зареєстрованого в реєстрі за № 327 (далі - договір купівлі-продажу).
6.2. Перед укладенням договору купівлі-продажу попередній власник запевнив позивача, що квартиру звільнить від особистих речей її мешканців протягом декількох днів, і передав один примірник ключів від неї. Крім того, за умовами договору купівлі-продажу продавець (попередній власник) поставив до відома покупця (позивача), що станом на день укладення договору малолітні чи неповнолітні діти, а також недієздатні або обмежено дієздатні особи не зареєстровані у квартирі та не мають права користування нею.
6.3. Після придбання позивачем квартири у ній залишилися проживати колишня невістка попереднього власника разом із її дітьми: ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
6.4. 9 квітня 2024 року позивач поштою надіслав колишній невістці попереднього власника досудову вимогу про усунення перешкод у користуванні приватною власністю. Просив протягом 30 календарних днів з дня отримання тієї вимоги звільнити квартиру, забрати із неї всі особисті речі й оплатити спожиті комунальні послуги. Вона отримала вимогу 15 квітня 2024 року, проте станом на 20 травня 2024 року разом із дітьми не звільнила квартиру та не забрала із неї речі.
6.5. Позивач категорично заперечує проти подальшого проживання відповідачів у належній йому на праві приватної власності квартирі, бо він є особою похилого віку, іншого житла у власності, крім як придбаної квартири, не має, та не бажає проживати разом із чужими йому людьми.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
7. 18 вересня 2024 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов. Мотивував так:
7.1. Відповідачі вселилися до квартири та проживали у ній зі згоди попереднього власника, який за договором купівлі-продажу відчужив квартиру позивачеві.
Сервіси для юристів