ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28січня 2026 року
м. Київ
справа № 461/4829/22
провадження № 61-3113св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю .В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Биваліна Олександра Вікторовича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року у складі судді Радченко В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору дарування квартири, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання (поновлення) права користування квартирою.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з 1971 року проживав у квартирі АДРЕСА_1 . У 2001 році він разом із сином ОСОБА_3 в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» набув право власності на зазначену квартиру, по 1/2 частці кожний.
Вказував на те, що у 2001 році у нього стався вогнищевий інфаркт міокарда та він проходив довготривалу реабілітацію, у зв`язку з чим у нього виникли фінансові труднощі, а повноцінно працювати він вже не міг. Скориставшись цими обставинами, його син ОСОБА_3 та його колишня дружина ОСОБА_2 почали на нього психологічно тиснути, щоб він переписав квартиру на ОСОБА_2 , натомість, вона обіцяла йому, що буде його утримувати та виплачувати по 20 євро у місяць до кінця його життя, а він до кінця життя буде проживати у квартирі. Зазначав, що він, зважаючи на стан його здоров`я, вважав, що підписує у Третій львівській державній нотаріальній конторі договір довічного утримання, а як йому стало відомо пізніше, 04 листопада 2003 року разом з ОСОБА_3 підписав договір дарування квартири, згідно з яким власницею квартири стала ОСОБА_2 . Копію договору від 04 листопада 2003 року він не отримував.
Після укладення договору його дочка ОСОБА_5 щомісяця роками постійно передавала йому кошти від ОСОБА_2 у гривнях в обумовленій між ним та ОСОБА_2 сумі, еквівалентній 20 євро, так як сама ОСОБА_2 постійно перебувала за кордоном.
У 2022 році він дізнався, що ОСОБА_2 все своє майно, включно з квартирою АДРЕСА_1 , в якій він проживає і був зареєстрований, передала у власність сину ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 29 вересня 2021 року. Набувши право власності на квартиру, ОСОБА_3 виставив її на продаж та без рішення суду, без його відома та згоди зняв його з реєстрації постійного місця проживання у квартирі.
10 вересня 2022 року ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 намагалися виселити його з квартири, зібравши всі його речі. На його прохання було викликано поліцію. За той час ОСОБА_3 та ОСОБА_2 винесли з квартири ряд речей та його насильно винесли, оскільки він сам не виходив та чинив опір. Поліція, яка приїхала на його виклик, пояснила ОСОБА_3 , що без рішення суду виселяти батька з квартири не буде, незважаючи на документ про виписку з квартири, який пред`явив ОСОБА_3 . Під час розмови з поліцією ОСОБА_3 проговорився, що він вже відчужив квартиру, уклав на квартиру дарчу, але не сказав кому. Надалі від свого адвоката він дізнався, що 29 серпня 2022 року приватним нотаріусом Сиротяком М. Р. посвідчено договір дарування, згідно з яким власницею квартири стала ОСОБА_4 .
Протягом всіх років, з моменту укладення договору дарування квартири у 2003 році, позивач продовжував постійно проживати у квартирі та регулярно сплачував усі комунальні послуги, а також оформляв субсидію на відшкодування житлово-комунальних послуг.
Зазначав, що він є одинокою особою похилого віку (1946 року народження), спірна квартира є його єдиним житлом. Враховуючи стан його здоров`я, відсутність достатнього матеріального забезпечення, він потребував сторонньої допомоги і надіявся її отримати, укладаючи договір довічного утримання із ОСОБА_2 . Надалі зрозумів, що помилявся щодо правової природи договору та його наслідків.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд
- визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ним, ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2 з другого боку та посвідчений 04 листопада 2003 року Третьою львівською державною нотаріальною конторою в частині дарування 1/2 ідеальної частини квартири, належної йому, з приведенням сторін договору до попереднього стану;
- витребувати на його користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/2 частку вказаної квартири, що отримана нею відповідно до договору дарування від 29 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Сиротяком М. Р., реєстровий номер 456;
- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , на 1/2 частку зазначеної квартири, належну йому;
- визнати (поновити) за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Сервіси для юристів