ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 450/3785/19
провадження № 61-11106 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)-ОСОБА_1 ,відповідач (позивач за зустрічним позовом)-ОСОБА_2 ,представник відповідача (позивача за зустрічним позовом)-адвокат Кінаш Олена Анатоліївна,інші відповідачі за первісним позовом:ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,треті особи за первісним позовом, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є Виконавчий комітет Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Пустомитівський районний сектор Державної міграційної служби України у Львівській області,треті особи за зустрічним позовом, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є Виконавчий комітет Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є Виконавчий комітет Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Пустомитівський районний сектор Державної міграційної служби України у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 й ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є Виконавчий комітет Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , про визнання права користування житловим будинком,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яку представляє ОСОБА_7 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2020 року, ухвалене суддею Мусієвським В. Є., та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, прийняту колегією суддів у складіЛевика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - спірний житловий будинок).
2. Позов мотивований тим, що 24 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_6 був укладений договір дарування спірного житлового будинку, відповідно до якого він набув на нього право власності. Він є єдиним власником спірного житлового будинку. Крім того, йому на підставі договору дарування земельної ділянки від 24 вересня 2013 року належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2320 га (кадастровий № 4623686400:01:002:0476), на якій розташований спірний житловий будинок.
3. Водночас у спірному житловому будинку зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , а також ОСОБА_5 . Також ОСОБА_2 вселила у спірний житловий будинок своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєструвавши місце їх проживання за адресою знаходження спірного житлового будинку. Тобто відповідачі не є власниками спірного житлового будинку, втратили право користування ним, але відмовляються в добровільному порядку його залишати, чим перешкоджають ОСОБА_1 у реалізації його права власності на цей будинок. У зв`язку з цим ОСОБА_1 змушений звертатися з позовом до суду з відповідним позовом.
4. У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із відповідним зустрічним позовом, у якому просила визнати за відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право користування спірним житловим будинком.
5. Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_2 та її малолітні діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають у спірному житловому будинку на законних підставах, оскільки місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване у цьому будинку з її народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її діти ОСОБА_3 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ) також проживають у цьому будинку з народження. Вони є членами сім`ї колишнього власника спірного житлового будинку - ОСОБА_6 , який є братом матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . Цей будинок є їх єдиним житлом. Права користування іншими житловими приміщеннями у них відсутні.
6. Оскільки виселення члена сім`ї колишнього власника без надання йому іншого житлового приміщення не допускається, ОСОБА_2 вважає, що її зустрічний позов має бути задоволений.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
7. Пустомитівський районний суд Львівської області своїм рішенням від 12 листопада 2020 рокувідмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 .
8. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 є членами сім`ї попереднього власника спірного будинку - ОСОБА_6 .
9. Суд першої інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вважаючи, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї (далі - Конвенція), а тому наступне виселення її з відповідного житла може бути невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
10. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц зазначила, що не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке фактично є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ.
11. Зокрема, суд першої інстанції вважав, що відповідачі протягом тривалого часу проживають у спірному житловому будинку, тобто мають тривалий зв`язок із спірним майном, як із житлом, незалежно від його правового режиму.
12. Водночас ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження підстав для виселення відповідачів зі спірного житлового будинку без надання їм іншого житла, передбачених частиною першою статті 116 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X (у актуальній редакції далі - ЖК України).
13. Оскільки ОСОБА_1 вимагав виселення відповідачів зі спірного житлового будинку без надання їм іншого житла, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні його позову.
14. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що право відповідачів на проживання у спірному житловому будинку не порушується, оскільки вони у ньому проживають, а оспорювання їхнього права на це проживання і так є предметом розгляду цієї справи, а тому не потребує додаткового захисту. Отже, це свідчить, на думку суду першої інстанції, про передчасність та необґрунтованість зустрічних позовних вимог.
Сервіси для юристів