ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 752/22561/23
провадження № 61-14872св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Литвинова Олексія Ренальдовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Кордюкової Ж. І., та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики удаваним.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 29 січня 2017 року він склав розписку, за умовами якої він отримав від ОСОБА_2 кошти у розмірі 50 000,00 дол. США для подальшої їх передачі за розв`язання питання щодо підписання оренди земельної ділянки.
Заочним рішеннямДніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі № 757/9642/20-ц задоволено позов ОСОБА_2 до нього про стягнення грошових коштів та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 50 000,00 дол. США та 10 510,00 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
Вказував на те, що зазначене судове рішення він наразі оскаржує в апеляційному порядку.
Зазначав, що на його думку, вказана розписка є удаваним правочином та укладена для приховання договору доручення. Зі змісту розписки слідує, що існували певні домовленості по розв`язанню питання підписання договору оренди земельної ділянки в інтересах ОСОБА_2 за рахунок останнього. Кошти за вирішення цього питання ОСОБА_2 мав передати через нього третій особі. Він умови розписки виконав, гроші були передані, але з невідомих йому причин питання не було вирішено. Вказаний факт зафіксовано у змісті розписки, оригінал якої знаходиться у ОСОБА_2 . Розписка не містить з боку ОСОБА_2 жодних зауважень, які б спростовували факт виконання ним умов розписки щодо передачі коштів третій особі. Зміст розписки достовірно вказує на те, що 29 січня 2017 року ним була складена розписка для приховання фактично укладеного між ним та відповідачем договору доручення. Останній ініціював оформлення доручення як розписку за власні кошти.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив судвизнати договір позики, оформлений розпискою від 29 січня 2017 року між ним та відповідачем, удаваним правочином.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, щорозписка від 29 січня 2017 року, складена позивачем, не містить ознак, притаманних договору займу або договору доручення. З цієї розписки вбачається, що відповідач передав позивачу грошові кошти в сумі 50 000 дол. США для вирішення питання про укладання договору оренди земельної ділянки, тобто позивач отримав грошові кошти для вчинення протиправних дій в сфері орендних відносин землі, оскільки порядок передачі землі в оренду встановлений Земельним кодексом України. Тобто під час розгляду справи, встановлено, що правочин, який насправді вчинено його сторонами, суперечить закону, а тому суд дійшов висновку, що укладений між сторонами 29 січня 2017 року правочин є нікчемним.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року змінено в частині мотивів для відмови у задоволенні позову.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, щосуд першої інстанції ухвалив рішення на підставі припущень, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що дії відповідача щодо передачі позивачу грошових коштів в сумі 50 000,00 дол. США для вирішення питання про укладання договору оренди земельної ділянки є протиправними, а норми чинного законодавства не містять положень, які б визначали такі дії як незаконні. Суд першої інстанції не зазначив, у чому саме полягає порушення порядку передачі земельної ділянки в оренду. Зазначене питання судом першої інстанції не досліджувалося, а зроблені ним висновки ґрунтуються виключно на припущеннях. Суд першої інстанції не послався на жодну норму законодавства, яка б визначала правочин як нікчемний, що свідчить про відсутність правових підстав для такого висновку.
Апеляційний суд виходив із того, що з аналізу тексту розписки вбачається, що вона оформлена після фактичного вчинення дій, про які сторони домовлялися, тобто не відображає момент доручення, а лише фіксує вже виконані дії. Таким чином, хоча з тексту розписки можна вбачити наявність правовідносин, які за формою нагадують доручення, фактична воля сторін і характер правочину не відповідають ознакам договору доручення.Розписка містить усі істотні умови, характерні для договору позики, і засвідчує саме зобов`язання позики.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не довів, що розписка була укладена з метою приховання саме договору доручення.
Сервіси для юристів