Постанова ВССУ від 27.05.2026 року у справі №643/11453/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 643/11453/23

провадження № 61-12316св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Харківська обласна прокуратура;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2025 рокуу складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, доХарківської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 травня 2012 року близько 10 години на авто дорозі Харків-Вовчанськ в районі АЗС смт. Старий Салтів Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої її син ОСОБА_2 був потерпілим та отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Оскільки зазначеним ДТП були спричинені тяжкі наслідки, то воно розслідувалось як кримінальне правопорушення та 26 листопада 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження № 12012220140000259.

05 лютого 2013 року в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), вперше було пред`явлено підозру ОСОБА_3 (один із водіїв автомобілів), який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху (далі - ПДР), рухаючись зі швидкістю приблизно 120 км/год, допустив зіткнення з декількома автомобілями.

Після коригування повідомлення про підозру та складання обвинувального акта, 28 листопада 2013 року він був скерований на розгляд до Вовчанського районного суду Харківської області, справі присвоєно № 617/1798/13-к.

Внаслідок травм, отриманих під час ДТП, ОСОБА_2 протягом 2 років перебував на постійному лікуванні та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а позивачка була визнана потерпілою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

В ході судового провадження з боку Харківської обласної прокуратури відбувалося систематичне затягування розслідування справи, яке полягало у складанні обвинувальних актів з порушенням вимог закону, зміни кваліфікації злочину. Внаслідок цього, після спливу більше 10 років з моменту вчинення злочину, 16 травня 2023 року Київським районним судом міста Полтави кримінальне провадження закрито через закінчення строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Таким чином, відповідач, основною функцією якого є додержання законності, протягом 11 років виявив себе абсолютно неспроможним захистити права позивачки як потерпілої, забезпечити розслідування тяжкого злочину, встановити винного та призначити йому відповідне покарання. Внаслідок вказаних дій та бездіяльності відповідача позивачці спричинені моральні страждання.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 24 січня 2025 року у складі судді Крівцова Д. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що10 жовтня 2024 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Михайлик та інші проти України». У вказаному рішенні ЄСПЛ об`єднав заяви низки осіб та досліджував обставини з точки зору зобов`язання держави провести ефективні розслідування відповідно до процесуального аспекту у межах статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). ЄСПЛ вказав, що розслідування характеризувалось різним недоліками, які підірвали здатність слідчих органів встановлювати обставини, пов`язані із смертю найближчих родичів заявників, або нещасні випадки, які загрожували життю заявників або їх найближчих родичів, і хто несе за це відповідальність.

В контексті заяви ОСОБА_1 , яка є позивачкою в даній цивільній справі, ЄСПЛ зазначив, що 01 травня 2012 року син заявниці отримав важкі травми в ДТП, в результаті чого він став інвалідом другого ступеня. 10 травня 2012 року у зв`язку з інцидентом порушено кримінальну справу. 05 лютого 2013 водієві одного з транспортних засобів, які брали участь у ДТП, було вручене повідомлення про підозру у порушенні ПДР при керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. 13 вересня 2013 рокуОСОБА_3 було пред`явлено офіційне обвинувачення, i обвинувальний акт був направлений до суду першої інстанції. 23 січня 2014 року син заявниці помер, імовірно, через травми, отримані в результаті нещасного випадку. У наступні роки обвинувальний акт неодноразово повертався прокурору, оскільки суд першої інстанції вказував на численні процесуальні недоліки, наприклад: 28 листопада 2013 року суд встановив, що обвинувальний акт не містив чіткого висновку про ступінь тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, та була відсутня інформація про те, що сторони вивчили матеріали справи; 17 листопада 2016 року суд дійшов висновку, що прокурор не зміг надати чіткого опису подій у справі та порушив процедуру розгляду справи, розголошення документів суду, яке могло вплинути на справедливість судового розгляду; 19 червня 2017 року суд встановив, що прокурор не надав належним чином інформацію про потерпілого та його представника (заявника). Тим часом, 31 березня 2015 року суд першої інстанції призначив додаткову судово-медичну експертизу. B результаті суд першої інстанції приступив до розгляду справи тільки в жовтні 2018 року. Згодом справу також було розглянуто повторно у зв`язку з відведенням суддів і закінченням терміну їх повноважень. Зрештою, 16 травня 2023 року суд першої інстанції припинив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строку давності та звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності. Апеляційний суд залишив це рішення в силі, змінивши лише частину, що стосується судових витрат. У зв`язку з наведеним ЄСПЛ присудив ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 6 000 євро.

Проаналізувавши предмет і підставу позовних вимог та надані суду докази, а також зміст заяви ОСОБА_1 , поданої до ЄСПЛ, та рішення ЄСПЛ від 10 жовтня 2024 року, суд дійшов висновку, що в даній справі та у справі, яка розглядалась ЄСПЛ, позивачка посилалася фактично на одні й ті самі обставини, які стосуються часу виникнення ДТП, дати внесення відомостей до ЄРДР, конкретних дат пред`явлення підозри, повернення обвинувального акту прокурору, зазначала про неефективність розслідування кримінального провадження та його надмірну тривалість, наслідком чого стало закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.