ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 466/5784/23
провадження № 61-15900св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
треті особи: Служба у справах дітей Саксаганської районної у місті ради м. Кривий Ріг, Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити батьківських прав свою матір ОСОБА_2 та стягнути з неї аліменти на себе в розмірі 1/4 усіх видів доходів, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що відповідачка є її матір`ю, яка з шести років життя сформувала стосовно неї деспотичне ставлення, основою якого є авторитарне архаїчне уявлення про відсутність у дитини, в тому числі дорослої, будь-яких проявів особистості та особистого простору, безапеляційне підкорення, суворі і жорстокі релігійні канони, які відповідачка довела до «абсурду» навіть у побутових речах. Зокрема, деспотично нав`язувала їй думку, що паспортизація дитини є «актом смертельного гріха», через яке вона ( ОСОБА_1 ) «буде горіти в пеклі».
Як наслідок такої поведінки відповідачка була притягнута до адміністративної відповідальності за відмову паспортизації дочки. Внаслідок такої поведінки матері позивачка вимушена була тривалий час перебувати без паспорта і надалі для його отримання без дозволу матері неодноразово звертатися до органів влади, в тому числі до Уповноваженого з прав дитини.
Відповідачка вже багато років не працює, веде жебрацький та паразитарний спосіб життя, випрошує час від часу кошти на своє існування у родичів, внаслідок чого позивачка під час спільного проживання з матір`ю була повністю позбавлена можливості належним чином харчуватися та задовольняти найдрібніші свої потреби в засобах гігієни, одязі, тощо.
Квартира, де проживала позивачка з матір`ю, є непридатною для проживання, приміщення захламлене сміттям та багато років перебуває в антисанітарному стані. Усі спроби органів опіки та піклування потрапити до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , були безрезультатними, оскільки відповідачка усіляко уникала допуску представників органів опіки та піклування до квартири.
Вважає, що наведені обставини опосередковано свідчать про те, що відповідачка має психічні розлади у вигляді шизофренії, марить маячнею, не усвідомлює потреб дитини й того факту, що вона своїм ставленням до власної дочки завдає невимовних страждань, болю та суттєвих психічних травм.
Коли позивачка досягла чотирнадцяти років і в неї почала формуватися відокремлена від матері особистість, мати повністю заборонила будь-яку комунікацію із зовнішнім світом, закриваючи її протягом тижнів у квартирі, забороняючи будь-яке, навіть мінімальне, спілкування з однолітками, нехтувала особистим простором, обшукувала її особисті речі, деспотично, агресивно нав`язувала будь-яку свою волю та світосприйняття.
Внаслідок довготривалих знущань від своєї матері, постійного голоду і перебування в хронічному стресі, позивачка вимушена була звернутися до органів опіки та піклування для захисту своїх прав, однак у зв`язку з відсутністю належної реакції на протиправну поведінку її матері, вирішила проживати зі своєю старшою сестрою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
Згодом вони із сестрою переїхала до м. Львова, оскільки мати системно влаштовувала їм сварки за місцем проживання і не давала спокійно жити. Проте і після переїзду на місце проживання до м. Львова мати продовжувала влаштовувати сварки по телефону, а одного разу приїхала до м. Львова, де влаштувала сварку у школі.
Відповідачка за освітою є вчителем російської мови та літератури, категорично забороняла і забороняє позивачці спілкуватися українською мовою і робила все можливе, щоб позивачка не навчалася у м. Львові, нав`язувала своє віросповідання та власне розуміння виховання дітей, яке дозволяло батькам застосовувати фізичне насильство стосовно своїх дітей. Додає, що її бажання спілкуватися саме українською мовою стало ще однією причиною переїзду до м. Львова до старшої сестри.
Відповідно до наказу Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради від 02 лютого 2021 року № 16 позивачка була тимчасово влаштована в родину сестри ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Однак після від`їзду ОСОБА_1 із сестрою до м. Львова відповідачка заявила про викрадення позивачки, тому остання була вимушена повернутися до матері, від якої незабаром втекла, оскільки матір була дуже емоційно неврівноваженою та чинила домашнє насильство стосовно неї.
Натепер позивачка проживає із своєю старшою сестрою, має свою відокремлену житлову кімнату, гідні умови проживання, а факт певної нормалізації стану після переїзду підтверджується її характеристикою дирекції школи за місцем навчання, хоча така і фіксує залишкові явища у її психіці дитини, що притаманні особам, які зазнавали системного довготривалого насильства в родині.
Сервіси для юристів