ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 459/593/25
провадження № 61-2664св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Львіввугілля»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - тимчасово виконуючий обов`язки генерального директора Державного підприємства «Львіввугілля» ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 01 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Дем`яновської Ю. Д., та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - тимчасово виконуючий обов`язки генерального директора ДП «Львіввугілля» ОСОБА_2., про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 25 березня 2005 року вона працювала на посаді заступника генерального директора з правових питань ДП «Львіввугілля».
01 серпня 2023 року т.в.о. генерального директора ДП «Львіввугілля» видано наказ № 123 «Про тимчасове переведення», яким її тимчасово переведено на посаду провідного юрисконсульта відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» (далі - ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля»), з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою робою, з 02 серпня 2023 року до повної ліквідації (закриття) ВП «Шахти «Великомостівська» ДП «Львіввугілля», але не довше, ніж до завершення воєнного стану в Україні.
Наказом від 02 серпня 2023 року № 128 ДП «Львіввугілля» «Про внесення змін» внесено зміни в наказ від 01 серпня 2023 року № 123 «Про тимчасове переведення» та викладено його в іншій редакції.
Зазначені накази ДП «Львіввугілля» вона оскаржила до суду, однак рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 лютого 2024 року їй було відмовлено в задоволенні позову про визнання переведення на іншу роботу незаконним і поновлення на посаді (справа № 459/2623/23).
Наказом ДП «Львіввугілля» від 29 січня 2025 року № 75-к «Про кадрові питання» з урахуванням змін, внесених наказом ДП «Львіввугілля» від 03 лютого 2025 року № 87-к, її звільнено з роботи з 29 січня 2025 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважала наказ про звільнення незаконним, таким, що видано з порушеннями трудового законодавства України. Підставою її звільнення за прогул без поважних причин зазначено відсутність на робочому місці з 04 серпня 2023 року.
На її думку, прогулом вважається відсутність працівника не на робочому місці, а на роботі. Вона не надавала згоду на переведення її на посаду провідного юрисконсульта ВП «Шахта «Великомостівська», до роботи в ДП «Львіввугілля» 04 серпня 2023 року її не було допущено, її вина у прогулі відсутня, а звільнення проведено з посади заступника генерального директора з правових питань.
Працівник, який відмовляється від переведення на іншу роботу, від зміни істотних умов праці, не порушує трудової дисципліни. Тому роботодавець не має права застосовувати заходи дисциплінарних стягнень до працівника, а вона підлягала звільненню на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Роботодавцем пропущено шестимісячний строк накладення дисциплінарного стягнення за прогул, визначений статтею 148 КЗпП України, який повинен обчислюватись з першого дня відсутності працівника на робочому місці. Оскільки вона не погоджувалася з переведенням, про що роботодавець був обізнаний в день ознайомлення з таким наказом, роботодавець (ДП «Львіввугілля») повинен був припинити трудовий договір з нею 03 серпня 2023 року (останній день роботи і день повідомлення про зміну істотних умов праці) за пунктом 6 статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а не за прогул, який мав місце з вини роботодавця, оскільки згоду на зміну істотних умов праці вона не давала.
З врахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд :
- визнати наказ ДП «Львіввугілля» від 29 січня 2025 року № 75 «Про кадрові питання» (в редакції наказу від 03 лютого 2025 року № 87-к «Про внесення змін») незаконними та скасувати його;
- поновити її на роботі на посаді заступника генерального директора з правових питань ДП «Львіввугілля»;
- стягнути з ДП «Львіввугілля» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (недопуску до роботи) з 04 серпня 2023 року до дня поновлення позивача на роботі (посаді), який на день подачі позову становить 912 367,80 грн.
Сервіси для юристів