ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 759/24464/24
Провадження № 61-12757ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року в складі судді П`ятничук І. В.та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року в складі колегії суддів Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.
у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій зазначив, що 02 листопада 2007 року між ним та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року. У шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну в березні 2022 року ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3 виїхали за межі території України до Німеччини.
14 серпня 2022 року син ОСОБА_3 повернувся в Україну і з цього часу проживає разом з батьком, а з матір`ю не спілкується.
Просив встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою захисту прав та інтересів сина та заявника як батька.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
03 червня 2025 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини фактично зумовлює обмеження або припинення прав матері, що суперечить положенням Сімейного кодексу (далі - СК) України, яким визначено невідчужуваність батьківських прав та обов`язків. Відсутність доказів умисного ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків виключає можливість визнання за батьком статусу одинокого, а подані заявником документи підтверджують лише його активну участь у вихованні сина, але не доводять повної відсутності участі матері.
11 вересня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини залишено без розгляду.
Апеляційний суд керувався тим, що подана ОСОБА_1 заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Доводи заявника можуть свідчити про існування спору про право щодо участі одного з батьків у вихованні дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах:
- Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 753/7242/21, Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 917/1345/17, від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц, про те, що преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами;
- Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21, про те, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, не є вичерпним;
- Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19, від 15 листопада 2023 року в справі № 918/119/21, про дію в процесуальному законодавстві принципу «jura novit curia» («суд знає закони»).
Вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження вимог його заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення в справі не матиме жодних наслідків для прав та обов`язків матері дитини, спір між батьками відсутній.
Сервіси для юристів