ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 727/4182/24
провадження № 61-11406св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 квітня 2025 року у складі судді Гавалешка П. С. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні майном, вселення та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву обґрунтував тим, що він з листопада 1989 року, після одруження з ОСОБА_4 , до 30 листопада 2023 року постійно проживав в квартирі АДРЕСА_1 . В його паспорті зазначено зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 . У травні 2023 року йому стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 зняла його з реєстрації за цією адресою. Хоча судове рішення, яким його б позбавили права проживання та користування зазначеною квартирою відсутнє.
Вказував на те, що він є законним власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Управлінням власності міської Ради народних депутатів м. Чернівці 10 січня 1995 року, та рішенням Шевченківського районного суду від 14 вересня 2010 року у справі № 2-3127/10. Власниками інших 2/3 частин цієї квартири були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Також вказував на те, що 06 вересня 2011 року ОСОБА_6 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , подарувала ОСОБА_5 1/3 частки квартири під номером АДРЕСА_1 . Отже, після дарування 1/3 частки квартири колишня дружина позивача стала власником 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 .
Зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2013 року у справі № 2-15861/12 ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до нього про припинення права власності на частку в спільному майні з виплатою йому грошової компенсації за 1/3 частки квартири та визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/3 частки цієї квартири. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року це рішення суду першої інстанції було скасовано, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено та припинено його право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частки вищезазначеної квартири, стягнуто з ОСОБА_5 на його користь 90 980,00 грн вартості частки квартири, якою він володів на праві власності. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року його касаційна скарга була задоволена, рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року скасовано і залишено в силі судове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі № 2-1586/12. Отже, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відновив його ( ОСОБА_1 ) право власності на 1/3 частки згаданої вище квартири.
Однак, як виявилось пізніше, після набрання законної сили судовим рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року ОСОБА_5 зареєструвала своє право власності на 1/3 частки квартири на підставі цього судового рішення і 08 січня 2014 року продала квартиру відповідачці ОСОБА_2 . Після оформлення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нерухоме майно і звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до нього та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою, зняття їх з реєстрації та про виселення з квартири. Після ознайомлення з судовим рішенням від 23 квітня 2014 року ОСОБА_2 подала до Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі № 727/407/14-ц заяву про залишення її позовної заяви про усунення перешкод у користуванні квартири, виселення та зняття з реєстрації без розгляду, а тому у цій справі було ухвалено судове рішення тільки за зустрічним позовом ОСОБА_6 , яка позивалася із вимогами про визнання недійсним договору дарування, договору купівлі-продажу квартири, оскільки вважала, що в цьому випадку була змова між її матір`ю - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо позбавлення її права на 1/3 частки квартири. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2014 року у зустрічному позові ОСОБА_7 відмовлено.
Крім того, зазначив що у 2015 році ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до нього та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні вказаною квартирою, зняття з реєстрації та виселення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2015 року у справі у справі 727/5061/15ц в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, його зустрічний позов до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 08 січня 2014 року; визнано за ним (позивачем) право на 1/3 частки спірної квартири. Внесені кошти повернуто ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 09 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2015 року в частині скасування запису щодо права власності за № 94 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 скасовано. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Отже, судовим рішенням від 10 грудня 2015 року у справі 727/5061/15ц визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а за ним (позивачем) визнано право на 1/3 частку цієї квартири.
Посилався на те, що надалі ОСОБА_2 , знаючи достовірно, що договір купівлі-продажу квартири від 07 січня 2014 року визнано недійсним і що за ним визнано право на 1/3 частки квартири, незаконно, без його згоди, як співвласника квартири, продала відповідачці ОСОБА_8 за 1 556 160, 54 грн спірну квартиру АДРЕСА_1 .
Також посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2023 року у справі № 727/3523/23 відмовлено в задоволенні його позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 07 березня 2023 року, який було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 30 листопада 2023 року ОСОБА_3 виселила його з квартири АДРЕСА_1 із застосуванням сили і не визнає за ним права власності на 1/3 частки квартири, та їй було відомо, що на день оформлення договору купівлі-продажу він проживав в цій квартирі.
Наголошував на тому, що він не проживає в будинку з 30 листопада 2023 року та у нього відсутні ключі від вхідних дверей; ОСОБА_3 чинить йому перешкоди в проживанні та користуванні його часткою в квартирі.
Також зазначав, що ОСОБА_2 завдала йому моральної шкоди, яку він оцінює в 12 000,00 грн. Так, ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що йому належить на праві власності 1/3 частки спірної квартири, продала її без погодження з ним, чим незаконно позбавила його права власності на частку квартири. Фактично з березня 2023 року він не має спокою, у нього розвинулось безсоння, тривога у зв`язку з тим, що він фактично залишився без житла.
Крім того, зазначав, що моральної шкоди йому завдала і відповідачка ОСОБА_3 і він її оцінює у 120 000,00 грн. ОСОБА_3 на день оформлення договору купівлі-продажу було відомо, що він проживає у спірній квартирі, але це не зупинило відповідачку при оформленні договору купівлі-продажу, щоб з`ясувати у нього ( ОСОБА_1 ) підстави проживання в квартирі, а вже після оформлення договору купівлі-продажу квартири вона почала його виселяти та вимагати, щоб він добровільно покинув квартиру. 30 листопада 2023 року із застосуванням фізичної сили вона вигнала його з квартири і до цього часу він змушений проживати у друзів, знайомих.
Наголошував на тому, що оскільки ОСОБА_2 передала за договором купівлі-продажу квартири у власність ОСОБА_3 всю спірну квартиру, як єдиний її власник, тобто відчуження частки квартири відбулося поза його волею, як співвласника квартири, то право власності на 1/3 частки квартири ОСОБА_3 не набула, в тому числі і як добросовісний набувач, а тому це майно, а саме 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , має бути витребувана у неї на його користь.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь 1/3 частки квартири АДРЕСА_1
- зобов`язати ОСОБА_3 усунути його перешкоди у користуванні квартирою шляхом надання ключів від вхідних дверей;
- вселити його в квартиру АДРЕСА_1
Сервіси для юристів