ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 464/1043/23
провадження № 61-12197св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_6 , Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_7 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Сабари Л. В., та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів Карпугина Г. Л., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 звернулися до ОСОБА_4 з позовом про визнання права на проживання у квартирі, зобов`язання не чинити перешкоди в проживанні та користуванні квартирою.
2. Позов мотивували тим, що квартира АДРЕСА_1 , належала матері ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № Г-00456 . ОСОБА_1 проживала у цій квартирі з листопада 2000 року з ОСОБА_6 . У грудні 2000 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали шлюб. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , зареєстрований у квартирі з серпня 2002 року, та ОСОБА_3 , зареєстрована в квартирі з лютого 2005 року. За згодою ОСОБА_8 місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано у цій квартирі у 2008 році. Рішенням від 30 жовтня 2017 року Сихівський районний суд м. Львова розірвав шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . 24 січня 2018 року ОСОБА_6 зареєстрував право власності на спірну квартиру, яку набув у власність у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8 . 13 листопада 2018 року ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_4 ОСОБА_6 неодноразово приходив і намагався виселити позивачів з квартири.
3. Постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2021 року скасовано рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2020 року та ухвалено нове судове рішення, яким зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_6 у цю квартиру Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , а позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишено без розгляду.
4. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року скасовано в частині позовних вимог про припинення права користування квартирою АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено.
5. З метою виселення позивачів ОСОБА_6 відчужив на підставі договору дарування на користь ОСОБА_4 спірну квартиру. На підставі заяви нового власника квартири позивачів знято з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 .
6. Позивачі вважають, що внаслідок зняття їх з реєстрації відповідач набула право не впускати їх у житло, що свідчить про втрату позивачами можливості вільно та безперешкодно використовувати його як місце проживання.
7. У зв`язку з цим позивачі з врахуванням уточнень (т. 1 а. с. 175-179) просили суд:
- визнати право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на проживання у квартирі АДРЕСА_1
- зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
8. Сихівський районний суд м. Львова рішенням від 29 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року, відмовив у задоволенні позову.
9. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що визнання права користування майном за позивачами становитиме покладення індивідуального та надмірного тягаря на відповідача як добросовісного набувача майна у вигляді додаткових обмежень у користуванні квартирою, яку використовує для проживання сім`ї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
10. 29 вересня 2025 року представник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права проживання у квартирі, зобов`язання не чинити перешкоди у проживанні.
11. Мотивує скаргу тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16, від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18, від 22 липня 2020 року у справі № 279/3572/18, від 25 серпня 2020 року у справі № 529/345/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 206/5355/18, від 29 червня 2022 року у справі № 638/12779/20, від 28 грудня 2022 року у справі № 128/2090/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Також заявник посилається на неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Сервіси для юристів