Постанова ВССУ від 27.04.2026 року у справі №344/14054/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року

м. Київ

Справа № 344/14054/24

Провадження № 61-16257св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2025 року в складі судді Мелещенко Л. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року в складі колегії суддів Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштівта

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що у липні 2018 року ОСОБА_1 , який є сином двоюрідної сестри її чоловіка, запропонував їй та її чоловіку ОСОБА_3 вкласти кошти у господарську діяльність, на підтвердження чого вони домовились укласти відповідний договір.

18 липня 2018 року вона переказала зі свого банківського рахунку в м. Чикаго США 20 000,00 доларів США на рахунок ОСОБА_1 у Акціонерному товаристві (далі - АТ) «Акцент Банк», які він отримав 25 липня 2018 року. Однак сторони не дійшли згоди щодо істотних умов співпраці, у зв`язку з чим договір між ними укладено не було. На прохання повернути отримані від неї кошти відповідач не реагував.

Посилаючись на те, що у відповідача відсутні правові підстави для отримання від неї грошових коштів, просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 23 600,00 доларів США, з яких 20 000 доларів США - основний борг, 3 600 доларів США - 3 % річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10 жовтня 2025 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 23 600,00 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

09 грудня 2025 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2025 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідача 20 000,00 доларів США як безпідставно набуте майно на підставі статті 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 надала суду докази переказу на ім`я відповідача грошових коштів, факт одержання яких відповідач не заперечував.

Долучена до матеріалів справи копія «Договору під розписку» не свідчить про наявність між сторонами будь-яких договірних відносин, оскільки він підписаний лише відповідачем; не надано доказів на підтвердження укладеного договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Отже, спірні грошові кошти набуті ОСОБА_1 без правової на те підстави, а тому вони підлягають поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах:

- Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 185/446/18, від 11 січня 2023 року в справі № 548/741/21, від 17 квітня 2024 року в справ № 127/12240/22, про те, щодобровільний грошовий переказ, здійснений за відсутності зобов`язання та без рахункової помилки, не є безпідставним набуттям, а подальша вимога про повернення таких коштів суперечить принципу добросовісності та доктрині venire contra factum proprium;

- Верховного Суду від10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, про те, що добросовісність - це стандарт поведінки, заснований на чесності та повазі до інтересів іншої сторони, а доктрина venire contra factum proprium забороняє суперечливу поведінку;

- Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, про те, що принципи справедливості, добросовісності та розумності можуть застосовуватись як норми прямої дії.

Вважає, що матеріалами справи підтверджується, що: грошові кошти були перераховані позивачем добровільно без буд-яких зобов`язань; між сторонами були родинні відносини; ціль переказу як зобов`язання з повернення не визначалась; позивач не заявляла про помилковість переказу; відповідач не вчиняв недобросовісних дій.

Отже, правові підстави для застосування статті 1212 ЦК України були відсутні, що судами проігноровано.