Постанова ВССУ від 26.05.2026 року у справі №502/15/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Київ

справа № 502/15/23

провадження № 61-1834св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивований тим, що 01 січня 2021 року між сторонами був укладений договір позики, за умовами якого позивачем було передано відповідачу грошові кошти в сумі 22 114 дол. США та 102 010,00 грн зі строком повернення до 31 грудня 2021 року у тій самій валюті, в якій вони були отримані, а також сплати процентів за користування у розмірі 2 % щомісячно. На підтвердження отримання коштів відповідач надав особисто написану письмову розписку від 01 січня 2021 року. У зазначений строк грошові кошти не були повернуті.

Крім того, 01 січня 2021 року між сторонами був укладений договір позики, за умовами якого позивачем було передано відповідачу грошові кошти в сумі 22 620 дол. США зі строком повернення до 31 грудня 2021 року у тій самій валюті, в якій вони були отримані, а також сплати процентів за користування у розмірі 2 % щомісячно. На підтвердження отримання коштів відповідач надав особисто написану письмову розписку від 01 січня 2021 року.

У січні 2022 року ОСОБА_2 повернув грошові кошти в сумі 22 620 дол. США, але не сплатив проценти.

Враховуючи викладене позивач просив:

стягнути з відповідача заборгованість за договорами позики від 01 січня 2021 року у розмірі 38 157,52 дол. США, що складається з суми основного боргу у розмірі 22 114,00 дол. США, а також процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16 043,52 дол. США та у розмірі 150 974,80 грн, що складається з суми основного боргу у розмірі 102 010,00 грн, а також процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 48 964,80 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 07 лютого 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 01 січня 2021 року в розмірі 22 114,00 грн та відсотки в розмірі 10 614,72 грн, а всього 32 728, 72 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що з розписки від 01 січня 2021 року, наданої відповідачем позивачу як доказ отриманих коштів, не можливо дійти висновку про те, що позивачем було надано у борг саме 22 114,00 дол. США та 102 010 грн, визначених договором від 01 січня 2021 року, так як в розписці йде мова про отримання відповідачем ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошей в сумі «Двадцять дві 114» під 2 %. Тобто, з тексту розписки можна дійти висновку, що відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 22 114, проте без визначення, у якій саме грошовій одиниці - гривні чи в іноземній валюті.

Представник відповідача наголошував на тому, що позивачем надано відповідачу лише частину обумовлених договором позики від 01 січня 2021 року грошових коштів, а саме у розмірі 22 114 грн, про таку ж саму суму йдеться й у розписці, наданій відповідачем позивачу як доказ частини отриманого боргу, позивачем у свою чергу не надано жодного належного доказу того, що ним дійсно надано позивачу у борг грошові кошти у розмірах обумовлених договором позики. Дійсно, в договорі позики сторони обумовили розмір позики та виконання зобов`язання як у іноземній валюті так і у національній валюті України - гривні, проте позивачем договір позики виконано частково, а саме надано відповідачу у борг грошові кошти у національній одиниці України саме в розмірі 22 114 грн, вказані кошти відповідачем повернуті в обумовлений термін не були, відтак підлягають до стягнення на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 07 лютого 2023 року скасовано в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 38 157,52 дол. США та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договорами позики від 01 січня 2021 року у розмірі 38 157,52 дол. США, що складається з суми основного боргу за договором від 01 січня 2021 року у розмірі 22 114 дол. США та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 10 614,72 дол. США, а також процентів за користування грошовими коштами за договором від 01 січня 2021 року у розмірі 5 428,80 дол. США. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення боргу за договором позики та стягнення лише тієї суми, яка підтверджена розпискою, є вірним, однак суд помилково стягнув позику в національній валюті, а тому рішення підлягає зміні в частині визначення валюти стягнення.

З розписки від 01 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі «двадцять две 114» під 2 %, але за змістом договору позики від 01 січня 2021 року - пункт 3.1.1 позикодавець передає позичальнику грошові кошти у позику в розмірі 22 114 (двадцять дві тисячі сто чотирнадцять) дол. США, та 102 010 (сто дві тисячі десять) грн.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що стягненню підлягає сума боргу у розмірі та у валюті, яка визначена договором, тобто 22 114 дол. США, що відповідатиме вимогам статті 1046 ЦК України та 533 ЦК України. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення суми боргу, у національній валюті гривні, тоді як позика надавалась у іноземній валюті долари США, і в позовній заяві позивач просив стягнути суму боргу у доларах США.

Договорами позики від 01 січня 2021 року встановлено, що позика передається під 2% щомісячно. Таким чином, за користування грошовими коштами з ОСОБА_2 підлягає стягненню за договором позики № 1 в сумі 10 614,72 дол. США та за договором № 2 в сумі 5 428,80 дол. США.