ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 296/13503/25
провадження № 61-4337св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, відповідач - ОСОБА_1 ,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 01 грудня 2025 року у складі судді Пилипюк Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2026 року у складі колегії суддів Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2025 року Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих кримінальними правопорушеннями.
Позов мотивовано тим, що на розгляді Богунського районного суду міста Житомира перебуває кримінальна справа № 295/12730/22 за кримінальними провадженнями № 12022060000000456 від 27 жовтня 2022 року, № 12023060000000196 від 13 квітня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_2 за частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_1 за частиною другою статті 367 КК України, ОСОБА_3 за частиною другою статті 367 КК України.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі пункту 3 частини першої статті 49 КК України, а кримінальні провадження № 12022060000000456 від 27 жовтня 2022 року та № 12023060000000196 від 13 квітня 2023 року за частиною другою статті 367 КК України - закриті. Цивільний позов Департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА до ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди представник позивача зазначав, що 05 грудня 2018 року, 26 грудня 2018 року та 01 липня 2019 року між Департаментом регіонального розвитку Житомирської ОДА, в особі директора департаменту ОСОБА_3, як замовника, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), як виконавцем, укладено договори на здійснення технічного нагляду №№ ТН62, ТН92, ТН108.
ФОП ОСОБА_1 діяв на підставі кваліфікаційного сертифіката інженера технічного нагляду, був наділений повноваженням на здійснення технічного нагляду на об`єктах будівництва, а саме: за договором від 05 грудня 2018 року № ТН62 «Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по АДРЕСА_1 - будівництво»; за договором від 26 грудня 2018 року № ТН92 «Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом в АДРЕСА_2 - будівництво»; за договором від 01 липня 2019 року № ТН108 «Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по АДРЕСА_3 - будівництво».
Відповідач був наділений повноваженнями, які полягають у здійсненні організаційно-розпорядчих функцій, тому відповідно до статті 18 КК України та положень пункту 1 примітки до статті 364 КК України є службовою особою.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх обов`язків, пов`язаних із здійсненням нагляду і контролю за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт, визначених договорами технічного нагляду № № ТН62, ТН92, ТН108, останній вчинив службову недбалість, у зв`язку з чим державним інтересам в особі Департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА спричинено матеріальну шкоду на суму 2 723 992,58 грн.
На підставі викладеного, Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у загальному розмірі 2 723 992,58 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Корольовський районний суд міста Житомира ухвалою від 01 грудня 2025 року у відкритті провадження у цивільній справі № 296/13503/25 відмовив на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Місцевий суд керувався тим, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання договорів, укладених між Департаментом регіонального розвитку Житомирської ОДА, який є юридичною особою, та ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА оскаржив її в апеляційному порядку.
У апеляційній скарзі позивач зазначав, що у разі постановлення судом ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вимагати вирішення заявленого позову в порядку цивільного судочинства.
Житомирський апеляційний суд постановою від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА залишив без задоволення. Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 01 грудня 2025 року залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з ухвалою суду першої інстанції та зазначив, що оскільки завдана Департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА шкода настала внаслідок несумлінного ставлення відповідача до виконання його повноважень, організаційно-розпорядчих функцій, якими він був наділений на підставі укладених договорів як фізична особа-підприємець, тому посилання заявника на те, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2026 року, Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та передати справу для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 607/6079/18, постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц, від 27 лютого 2023 року у справі № 367/6377/17, від 08 травня 2024 року у справі № 376/2282/21, від 26 червня 2024 року у справі № 205/2031/23.
Сервіси для юристів