Постанова ВССУ від 25.06.2025 року у справі №643/674/18

Постанова

Іменем України

25 червня 2025 року

м. Київ

Справа № 643/674/18

Провадження № 61-17783св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Ямполець Ірина Сергіївна (далі - адвокат),

відповідачі - Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - банк), Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» (далі - товариство),

про визнання кредитного договору недійсним у частині

за касаційною скаргою позивача на постанову Полтавського апеляційного суду від 2 листопада 2023 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач у 2006 році взяв у банку кредит під заставу нерухомого майна (нежитлового приміщення). Згодом банк відступив право вимоги за кредитним договором факторинговій компанії. Позивач, самостійно розрахувавши періодичні платежі згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом, вирішив, що банк його ошукав, і що за кредитом є переплата. Вважав, що банк включив до умов кредитного договору додаткові несправедливі платежі та коефіцієнти, які суперечать положенням цивільного законодавства. Тому у 2016 році звернувся до суду з вимогами визнати недійсними з моменту укладення низку умов кредитного договору.

2. Суд першої інстанції позов задовольнив частково: визнав недійсними умови цього договору стосовно сплати щомісячної комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів і надмірно високої пені.Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що є підстави для визнання недійсними окремих умов кредитного договору. Але відмовив у задоволенні позову через сплив позовної давності у частині тих вимог, які суд першої інстанції задовольнив.

3. У касаційній скарзі позивач стверджував, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновку Верховного Суду, зокрема про те, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, і що позовна давність до вимог про визнання нікчемного правочину недійсним не застосовується. Крім того, вказав, що перебіг цієї давності за вимогою про визнання правочину недійсним обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи застосовна позовна давність до вимог про визнання недійсними умов кредитного договору 2006 року стосовно сплати щомісячної комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів і надмірно високої пені. Вирішив, що за обставин цієї справи застосовна. Вказані умови на час укладення позивачем кредитного договору були оспорюваними, а не нікчемними. Немає підстав стверджувати про те, що ці умови сформульовані внаслідок нечесної підприємницької практики банку у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб, який вплинув на свідомий вибір позивача як споживача банківських послуг. Тому постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

(2) Зміст позовної заяви

5. У січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними з моменту укладення:

5.1. Пункт 3.2 кредитного договору від 25 січня 2006 року № 3/01-Ф (далі - кредитний договір), який позивач уклав із Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ (правонаступником якого є банк), у частині умови про те, що позичальник зобов`язується до 10 числа кожного місяця погашати заборгованість із кредитних ресурсів у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за договором становить 590,87 доларів США; у складі такого платежу також має сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами.

5.2. Пункти 4.7, 4.8 кредитного договору про сплату щомісячної комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів.

5.3. Пункт 6.1 кредитного договору щодо необхідності сплати пені у розмірі 1 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення.

5.4. Додаток № 1 до кредитного договору (графік зниження заборгованості за кредитом).

6. Обґрунтував вимоги так:

6.1 Відповідно до основних положень кредитного договору банк надав позивачеві 53 000,00 доларів США кредиту на придбання нерухомого майна на строк до 25 січня 2026 року зі сплатою 12 відсотків річних.

6.2 19 січня 2018 року банк і товариство уклали договір про відступлення прав вимоги № 2288.

6.3 Взявши за основу умови кредитного договору, позивач зробив власний розрахунок і виявив обман банку щодо суми щомісячних платежів, а отже, щодо загальної переплати за кредитом.

6.4 У графіку зниження заборгованості за кредитом (додаток № 1 до кредитного договору) є відомості, які не відповідають умовам цього договору щодо розміру ануїтетного платежу та сум, спрямованих на погашення основного боргу та відсотків.

6.5 Умови кредитного договору, за якими позивач, окрім відсотків за користування кредитом, повинен сплатити банку ще й додаткову щомісячну комісію, є несправедливими та недійсними згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (далі - Закон № 1023-XII).