ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 947/30361/23
провадження № 61-1309св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2024 року у складі судді Бескровного Я. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсного правочину,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, у якому просила:
- застосувати до угоди від 29 липня 2015 року про заміну сторони в договорі асоційованого членства в споживчому товаристві від 29 вересня 2014 року № 6/23, укладеній між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наслідки недійсності нікчемного правочину, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, внесених державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзар О. Ю. на підставі рішення № 27965256, яким проведено державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 834880751101) від 22 січня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 січня 2016 року № 27965256;
- визнати недійсною нікчемну угоду від 29 липня 2015 року № 2 про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві від 29 вересня 2014 року № 6/23, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в частині заміни сторони, а саме відступлення майнових прав.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 29 вересня 2014 року між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Ріелт» (далі - СТ «ЖБК «Будова-Ріелт») та ОСОБА_3 укладено договір про асоційоване членство у споживчому товаристві № 6/23, за яким останній набув статусу пайщика.
Згоду на укладення зазначеного договору позивач надала нотаріально 29 вересня 2014 року в інтересах сім`ї.
У грудні 2015 року позивачу стало відомо про відчуження спірної квартири ОСОБА_3 на користь його матері ОСОБА_2 на підставі угоди від 29 липня 2015 року № 2 про заміну сторони у договорі асоційованого членства.
Позивач вважала, що зазначена угода є нікчемною, оскільки вона не містить усіх істотних умов договору, зокрема ціни, у зв`язку з чим до неї підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину.
Крім того, на думку позивача, угода від 29 липня 2015 року № 2 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнових прав, а отже, мала відповідати вимогам закону, встановленим для такого виду договорів.
Щодо дотримання позовної давності позивач зазначала, що його перебіг було перервано у зв`язку з її зверненням до суду з позовом у 2017 році у справі № 520/1996/17. З огляду на це, на її переконання, перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розпочався з 29 липня 2021 року (з урахуванням ухвалення Верховним Судом постанови у зазначеній справі 28 липня 2021 року) та спливає 29 липня 2024 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський районний суд міста Одеси рішенням від 30 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у разі, якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, тобто правочин є нікчемним, позовна вимога про визнання такого правочину нікчемним не є належним способом захисту порушеного права чи інтересу.
За наявності спору щодо правових наслідків нікчемного правочину суд зобов`язаний перевірити доводи сторін і, застосувавши норми матеріального права, у мотивувальній частині рішення підтвердити або спростувати обставини нікчемності правочину. Водночас встановлення нікчемності правочину не передбачене законом як самостійний спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2018 року у справі № 520/1996/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року та постановою Верховного Суду від 28 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та СТ «ЖБК «Будова-Ріелт» про визнання недійсною угоди про заміну сторони у договорі асоційованого членства, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності відмовлено.
Щодо доводів позивача про відсутність істотних умов угоди від 29 липня 2015 року № 2, зокрема ціни, як підстави її недійсності, суд першої інстанції зазначив, що відсутність у договорі певної істотної умови може свідчити про його неукладеність, а не про недійсність, якщо інше прямо не передбачено законом. При цьому питання про неукладеність договору вирішується на момент його укладення, а не за наслідками його виконання сторонами.
Сервіси для юристів