ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 761/42072/23
провадження № 61-8250св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство«Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (у ході розгляду справи змінило організаціно-правову форму з Державного підприємства),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року у складі судді Романишеної І. П. та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Саліхова В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про встановлення факту мобінгу, невжиття заходів щодо його припинення, ушкодження здоров'я внаслідок мобінгу, відшкодування моральної та майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року у справі у справі № 761/23289/21 його було поновлено на роботі на посаді директора департаменту міжнародних програм та проектів технічної допомоги дирекції з міжнародного співробітництва ДП «НАЕК «Енергоатом» з 12 серпня 2021 року. Однак, з боку керівника роботодавця - президента ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_3 до нього були вчиненні елементи мобінгу (цькування) та застосовано елементи дискримінації. Мета цих умисних дій роботодавця - примусити його написати заяву на звільнення за власним бажанням і припинити трудові відносини з ДП НАЕК «Енергоатом».
Стверджував, що роботодавець імітував його поновлення на роботі і не допустив до виконання посадових обов`язків і трудової функції, адже його посади не існує у штатному розписі роботодавця, не оформлено йому допуск до самостійної роботи і не допущено до робочого місця. Його не допустили до виконання посадових обов`язків і продовжується перешкоджання виконання ним трудової функції.
Крім того, керівник роботодавця не допустив його на робоче місце, яке було вільне з моменту звільнення - з 12 серпня 2021 року, переніс робоче місце у непристосоване для роботи місце, безпідставно і негативно виокремив його з колективу і ізолював від підлеглого персоналу, а також не залучив до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури. При цьому, надавав безглузді доручення, що виходять за межі його повноважень та компетенції, позбавив можливості отримати медичне страхування, відпустки, а також безпідставно позбавив нарахувань щомісячних премій, гарантованих колективним договором за 2023-2024 роки та інших заохочень.
Зауважував, що захворювання, які він переніс у травні-липні та жовтні-листопаді 2023 року після поновлення його на роботі, стали наслідком мобінгу з боку керівництва роботодавця, так як це виводило його із психологічної рівноваги, постійно приводило до стресового стану, що позначилось на його здоров`ї. Витрати на лікування склали 26 194,12 грн, що на думку позивача, є матеріальними збитками, які має компенсувати йому роботодавець.
Окрім майнової шкоди, неправомірними діями відповідача йому, як потерпілому, також завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями. Так, його здоров`ю було заподіяно значну шкоду, він проходив тривале лікування (сумарно більше 2 місяців у травні-липні 2023 року), у тому числі і стаціонарне, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, викликане захворюваннями.
Зауважував, що переніс фізичний біль і страждання, побоювання щодо стану здоров`я, пережив сильний стрес, вимушений був витратити багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану. Переніс сильний емоційний стрес через неправомірні дії керівника роботодавця, значно погіршився і його психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань. Весь цей час відчував переживання, тривогу, емоційну напругу та нервозність, почуття образи, обурення. Неправомірними діями керівника ДП НАЕК «Енергоатом» порушено його звичний життєвий лад та ритм життя, були порушенні життєві плани та звичайні життєві зв`язки, завдано значну шкоду професійній діяльності. Було принижено його честь і гідність. Внаслідок протиправної поведінки відповідач заподіяв моральну шкоду, яку позивач оцінював у 500 000 грн, що є достатнім для розумного задоволення його потреб, як потерпілої особи. Зазначав, що такий розмір не може вважатися безпідставним збагаченням, є обґрунтованим та відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд: встановити факт вчинення мобінгу та невжиття заходів щодо його припинення з боку керівника роботодавця - президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 встановити факт ушкодження здоров`я ОСОБА_2 внаслідок мобінгу та стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з відшкодуванням заподіяної шкоди здоров`ю у розмірі понесених витрат на лікування - 26 194,12 грн.; відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 500 000 грн з ДП «НАЕК «Енергоатом».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів позовних вимог. Викладені позивачем факти, які він вважає мобінгом (цькуванням), ґрунтуються саме на його незгоді з діями та рішеннями роботодавця, проте не свідчать про обмеження прав і свобод позивача, що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу, примушування до звільнення, чи негативне ставлення.
Відхиляючи апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд також зазначив, що судом не встановлено тієї обставини, що роботодавець створив для відповідача шкідливі та небезпечні умови праці, забезпечив неналежні санітарно-побутові умови робочого місця. Відсутні також об`єктивні підстави вважати, що робоче місце позивача ставило його у нерівне становище порівняно з іншими працівниками.
Судом не встановлено обставин, що роботодавець забороняв працівникам компанії спілкуватись з позивачем, а також здійснював перепони позивачу у спілкуванні з колегами, не допускав до робочого місця позивача інших працівників компанії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Сервіси для юристів