Постанова ВССУ від 24.12.2025 року у справі №205/3503/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 205/3503/24

провадження № 61-7891св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

треті особи: ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Келембет Ілона Миколаївна, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2025 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Агєєва О. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати відповідачку такою, що втратила права користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та виселити її із цієї квартири.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору дарування від 28 серпня 2020 року позивачеві належить квартира АДРЕСА_1 . 28 серпня 2020 року позивач, як власник квартири, вчинив дії щодо зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку місця проживання за адресою спірного житлового приміщення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2021 року визнано протиправними дії Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур щодо зняття з реєстрації ОСОБА_2 та зобов`язано відновити реєстрацію місця проживання і внести до реєстру дані про скасування зняття з реєстрації.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2022 року визнано за відповідачкою право користування житловим приміщенням та вселено її до спірної квартири.

04 листопада 2023 року відповідачка самовільно вселилася в квартиру, не повідомивши власника - позивача.

06 листопада 2023 року мати позивача ОСОБА_4 навідалася до квартири та викликала наряд поліції. Відповідачка не є членом сім`ї позивача, колишній власник ОСОБА_3 згоди на її реєстрацію в квартирі не надавав.

На теперішній час відповідачка проживає в квартирі разом зі своїм співмешканцем, участі в утриманні майна не приймає, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по оплаті комунальних послуг у розмірі 8577,87 грн. Добровільно виселятися з квартири відповідачка відмовляється, чим вчиняє перешкоди позивачу у користуванні та володінні майном, тому позивач просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселити її з належної йому квартири.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 21 травня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до житлового приміщення. Водночас позивач не довів, що ОСОБА_2 втратила інтерес до квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, наявність у неї права користування спірним житловим приміщенням підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2022 року, що набрало законної сили, а тому правові підстави для визнання ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 червня 2025 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_5 - адвокат Келембет І. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2025 року (повний текст складено 26 травня 2025 року), в якій посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.