ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 403/295/25
провадження № 61-6942св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Орган опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Військова частина НОМЕР_1 ,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Проценко Оксана Миколаївна, на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року у складі судді Атаманової С. Ю. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 квітня 2026 року у складі колегії суддів Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.
Позовну заяву мотивовано тим, що після розірвання шлюбу рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року ОСОБА_2 разом з двома спільними дітьми дочкою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 виїхала до Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) на постійне місце проживання, однак на початку січня 2020 року привезла дітей на зимові канікули до ОСОБА_1 та відмовилась забирати їх назад. Після цього діти залишились проживати з позивачем, перебувають на його утриманні та вихованні.
Зазначав, що натепер дочка є повнолітньою, а сину виповнилося 15 років. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну позивач був призваний на військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року. Під час військової служби отримав поранення, за станом здоров`я визнаний обмежено придатним та переведений для проходження служби за місцем проживання.
23 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про звільнення його з військової служби у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до вісімнадцяти років, однак листом від 23 грудня 2023 року йому відмовлено з огляду на те, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у вихованні, а також відсутні документи, які підтверджують позбавлення ОСОБА_2 обов`язку та права на виховання дитини.
У березні 2024 року позивач звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту самостійного виховання ним дитини, однак 24 січня 2025 року вказану заяву залишено без розгляду, у зв`язку з чим виникла необхідність подання до суду заяви про встановлення цього факту у позовному провадженні.
Позивач також зазначав, що відповідачка фактично самоусунулась від виконання своїх обов`язків з виховання та утримання сина, її місце перебування невідоме, останній раз вона перетинала державний кордон України 04 січня 2021 року у пункті пропуску КПВВ Каланчак і після цього на територію України не поверталась.
За вказаних обставин встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем має для нього юридичне значення, а саме є підставою для звільнення його з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини, зокрема у разі самостійного виховання дитини (дітей) віком до 18 років.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив суд встановити факт самостійного виховання ним неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Устинівський районний суд Кіровоградської області рішенням від 10 грудня 2025 року, яке залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 квітня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Судові рішення мотивовано тим, щопозивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що відповідачка умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо участі у вихованні та утриманні сина.
Вважали, що факт проживання матері окремо не свідчить про те, що позивач самостійно виховує дитину, оскільки вказані обставини не позбавляють матір батьківських прав і не залишають дитину материнського виховання.
У Сімейному кодексі України (далі - СК України) закріплений обов`язок батьків виховувати та утримувати дитину, відсутні підстави для додаткового встановлення у судовому порядку факту самостійного виховання та перебування дитини на утриманні позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій 22 травня 2026 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Проценко О. М., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 (провадження № 61-12634св24).
Сервіси для юристів