Постанова ВССУ від 22.07.2026 року у справі №613/1710/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 613/1710/23

провадження № 61-15152св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -- Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Клубань Марією Володимирівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Українська залізниця» (далі також - «Укрзалізниця») про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона знаходилась у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» з 20 квітня 1982 року до 18 грудня 2023 року.

Наказом (розпорядженням) АТ «Українська залізниця» від 30 серпня 2017 року № 2141/ос її було переведено на посаду старшого ревізора відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю.

Наказом АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос дію трудового договору з нею було призупинено до припинення або скасування воєнного стану.

Вважала таке призупинення незаконним, оскільки у відповідача існувала можливість надати їй іншу роботу, яку їй не було запропоновано. Особисто вона не була ініціатором призупинення трудового договору та не зверталася до відповідача щодо неможливості виконання нею роботи через збройну агресію. Відповідне рішення про призупинення дії трудового договору ініціював та прийняв роботодавець. З дня призупинення дії трудового договору до її звільнення з посади 18 грудня 2023 року вона не отримувала заробітну плату. Безпідставне та необґрунтоване призупинення дії трудового договору порушило її права та інтереси, є вимушеним прогулом, оскільки вона була позбавлена можливості працювати з вини роботодавця.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ АТ « Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос у частині, що стосується її, та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2022 року до 18 грудня 2023 року у розмірі 520 424,22 грн з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13 лютого

2025 року у складі судді Шалімова Д. В. позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року №389/ос у частині призупинення дії трудового договору зі старшим ревізором відділу контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_1.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 520 424,22 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ «Укрзалізниця» станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу працювала та продовжує працювати. Відповідачем не було надано доказів на підтвердження існування, передбачених статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», підстав для тимчасового призупинення дії трудового договору з позивачем, а саме, неможливість надати позивачу роботу.

Оскільки незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати та отримувати заробітну плату, суд вважав обґрунтованим стягнути з відповідача середній заробіток за час перебування позивача у фактичному вимушеному прогулі, розрахований відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а доводи представника відповідача про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, у даному випадку безпідставні.