ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2026 року
м. Київ
справа № 464/5457/21
провадження № 61-6200св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Юхименко Руслана Іванівна, на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 05 березня 2025 року у складі судді: Сабари Л. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому просив стягнути солідарно збитки (упущену вигоду) у розмірі 7 318 796,00 грн.
2. У листопаді 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , в якому просили стягнути солідарно на користь кожного з позивачів збитки (упущену вигоду) у розмірі 7 318 796,00 грн.
3. Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 17 листопада
2021 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення збитків (упущеної вигоди) об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення збитків (упущеної вигоди).
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 квітня 2005 року між продавцем організацією торгово-виробничих процесів у формі ТОВ «Ярмарх» та покупцями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Журомською М. В. за реєстровим № 1084. На підставі зазначеного договору за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Львівським ОДКБТІ та ЕО зареєстровано за кожним право власності на 1/3 будівлі магазину. Посилалися на те, що зазначене приміщення покупці придбавали з метою його здачі в оренду для отримання постійного прибутку та, маючи попередню домовленість з потенційним орендарем - приватним підприємцем ОСОБА_8 , 25 квітня 2005 року уклали з ним договір оренди строком до 31 березня 2008 року, за умовами якого місячна орендна плата становила 48 595,00 грн.
5. Водночас, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року визнано дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, укладений між
Мархевкою Г. М. , що діяла від імені організації торгово-виробничих процесів у формі ТОВ «Ярмарх», та ОСОБА_4 про продаж ОСОБА_4 приміщення майнового комплексу (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину) на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року між організацією торгово-виробничих процесів у формі ТОВ «Ярмарх», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з другої сторони, щодо продажу будівлі магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано організацію торгово-виробничих процесів у формі ТОВ «Ярмарх», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні приміщенням магазину на АДРЕСА_1 .
6. 21 серпня 2008 року на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 . Ще до реєстрації свого права власності на вказане приміщення ОСОБА_4 разом зі сторонніми особами з`явився в магазин та вимагав у ФОП ОСОБА_8 або звільнити приміщення, або підписати договір оренди приміщення з ним, у зв`язку із чим 15 липня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було підписано договір оренди вказаного приміщення. 3 15 липня 2008 року і дотепер ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 користуються нерухомим майном.
7. Рішенням Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року в частині визнання дійсним укладеного 04 листопада 1999 року ОСОБА_4 з організацією торгово-виробничих процесів у формі ТОВ «Ярмарх» договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , а також ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року в частині залишення без змін зазначеної частини рішення апеляційного суду скасовано. У задоволенні позовної вимоги
ОСОБА_4 до ОСОБА_10 , ОСОБА_10 , організації торгово-виробничих процесів «Ярмарх» у формі ТОВ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним відмовлено. В решті рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року залишено без змін.
8. Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року у справі №466/3141/15к, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України. Встановлено, що ОСОБА_4 24 лютого 2004 року подав до Франківського районного суду м. Львова позовну заяву про стягнення боргу в розмірі 185 900,00 грн, а 15 червня того ж року, з метою підтвердження своїх позовних вимог подав в судовому засіданні завідомо підроблений договір від 04 листопада 1999 року купівлі-продажу приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між директором організації
торгово-виробничих процесів у формі ТОВ «Ярмарх» Мархевкою Г. М. (продавець) та директором ПП «Бізнес» ОСОБА_4. (покупець).
9. Постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року заяву
ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року задоволено. Рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року скасовано. Скаргу
Сервіси для юристів