ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2026 року
м. Київ
справа № 308/9133/22
провадження № 61-13977св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»;
відповідачі :ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Талапа Ярослав Васильович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2023 року у складі судді Дергачової Н. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Джуги С. Д.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11317506000 від 19 березня 2008 року (в системі обліку банку договорів № 11475937000 від 06 жовтня 2015 року) у розмірі 1 135 053, 03 грн.
Позовна заява АТ «Укрсиббанк» мотивована тим, що АКІБ «УкрСиббанк» зараз - АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту
№ 11317506000 від 19 березня 2008 року (в системі обліку банку договір № 11475937000 від 06 жовтня 2015 року) з додатковими угодами № 1 від 19 березня 2008 року та № 2 від 06 жовтня 2015 року.
Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) у загальній сумі 132 000,00 дол. США, а відповідач зобов`язався щомісячно повертати кредит у повні обсязі у строки та у розмірі, встановленому графіком погашення кредиту (додаток 1), але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 19 березня 2038 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
Додатковою угодою № 2 від 06 жовтня 2015 року до кредитного договору внесені зміни. Відповідно до умов вказаної угоди була проведена реструктуризація заборгованості, позичальник погасив борг у розмірі 8 460,03 дол. США, а інша заборгованість була переведена в національну валюту - гривню та становить 1 473 188,16 грн по кредиту (основний борг) та 142 176,63 грн по процентам, які були нараховані та сплачені позичальником на день підписання даної угоди. Термін повернення кредиту - не пізніше 06 жовтня 2025 року.
Сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладені, так і номер договору зазначений у додатковій угоді, а саме 11475937000.
В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийняті порука: ОСОБА_4 згідно договору поруки
№ 11317506000-П від 19 березня 2008 року з додатковою угодою № 2 від 06 жовтня 2015 року та ОСОБА_3 згідно договору поруки № 11317506000-П від 19 березня 2008 року з додатковою угодою № 2 від 06 жовтня 2015 року.
Оскільки, відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали, то банк направив їм вимоги про усунення порушень кредитного договору та у разі не погашення простроченої заборгованості - про дострокове повернення кредиту. Однак, відповідачі вимоги не виконали у встановлений строк, заборгованість не погасили у повному обсязі.
Станом на 29 червня 2022 року заборгованість за кредитним договором складає 1 135 053,03 грн (Один мільйон сто тридцять п`ять тисяч п`ятдесят три грн 03 коп), з яких: 992 834,73 грн - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 62 626,57 грн. за період з 27 вересня 2021 року по 29 червня 2022 року, 142 218,30 грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 33,13 грн що нарахована за період з 01 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року включно.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, позов АТ «Укрсиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11317506000 від 19 березня 2008 року (в системі обліку банку договорів №11475937000 від 06 жовтня 2015 року), яка станом на 29 червня 2022 року становила 1 135 053, 03 грн, з яких: 992 834, 73 грн - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 62 626, 57 грн за період з 27 вересня 2021 року по 29 червня 2022 року; 142 218, 30 грн - заборгованість по процентам за користування грошовими коштами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 33, 13 грн, що нарахована за період з 01 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року включно. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позичальник взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, поручителі також не погасили борг після отримання вимоги про її погашення, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_3 - адвокат Талапа Я. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня 2014 року у справі № 3-143гс14, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Сервіси для юристів