Постанова ВССУ від 21.01.2026 року у справі №704/1104/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Київ

справа № 704/1104/20

провадження № 61-13402св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 червня 2024 року у складі судді Дьяченка Д. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року у складі колегії суддів Фетісова Т. Л., Карпенко О. В., Сіренко Ю. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що є учасником бойових дій та учасником АТО, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10 січня 2019 року.

21 вересня 1998 року його було прийнято на роботу на посаду інженера-механіка ІІ категорії Черкаської експлуатаційної дільниці Правобережного управління меліоративних систем обласного виробничого управління «Черкасиводгосп». 28 липня 1999 року позивача в порядку переведення із Правобережного управління меліоративних систем обласного виробничого управління «Черкасиводгосп» було прийнято на роботу до Тальнівського управління зрошувальних систем - головним механіком. 01 січня 2005 року Тальнівське управління зрошувальних систем перейменовано в Тальнівське міжрегіональне управління водного господарства (далі - Тальнівське МУВГ). 18 червня 2008 року позивача переведено на посаду головного інженера Тальнівського МУВГ.

17 березня 2015 року на виконання Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», відповідно до мобілізаційного плану позивача як старшого лейтенанта запасу було призвано ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим офіцером відділення комплектування, що підтверджується витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 березня 2015 року № 41.

31 березня 2016 року позивача призвано для проходження військової служби до особового складу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ, де він з 21 березня 2016 року проходив військову службу та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Під час проходження служби, за основним місцем роботи, 01 вересня 2019 року позивача було переведено з посади головного інженера Тальнівського МУВГ на посаду заступника начальника Тальнівського МУВГ, в зв`язку з реорганізацією, що підтверджується записом у трудовій книжці.

У 2020 році під час проходження військової служби позивачу стало відомо, що відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України від 24 червня 2020 року № 589 «Про реорганізацію Тальнівського МУВГ» та наказу Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області від 22 вересня 2020 року № 43-ос «Про заходи щодо реорганізації Тальнівського МУВГ та зміну організаційної структури» Тальнівське МУВГ реорганізовується шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області та що займана ним посада підлягає скороченню і розірвання трудового договору планується 30 листопада 2020 року на підставі частини першої статті 40 КЗпП України, про що 16 листопада 2020 року Тальнівське МУВГ видало відповідний наказ № 293-к.

30 листопада 2020 року позивача було звільнено із займаної посади, ознайомлено з вказаним наказом про звільнення, в якому він поставив відмітку що з даним наказом не згідний, так як він не відповідає вимогам чинного законодавства та йому було повернуто трудову книжку з відміткою про звільнення.

Враховуючи викладене, позивач вважає своє звільнення незаконним та таким що порушує гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Позивач просив суд поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Тальнівський районний суд Черкаської області рішенням від 24 червня 2024 року позов задовольнив частково.

Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Тальнівського МУВГз 30 листопада 2020 року.

Стягнув з Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області (як правонаступника Тальнівського МУВГ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 310 615,62 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Тальнівського МУВГ та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу допустив до негайного виконання.