ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2026 року
м. Київ
справа № 641/1628/21
провадження № 61-15467св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розумовський Олександр Сергійович, на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова, в складі судді Скотаря А. Ю.,
від 01 жовтня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., від 18 листопада 2025 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 30 вересня 2018 року між нею та ОСОБА_2 , нібито був укладений договір позики у простій письмовій формі, згідно з яким позичальник зобов`язується виплатити позикодавцю грошові кошти в сумі 15 000 000 грн не пізніше 30 грудня 2020 року включно при умові поновлення товариством з обмеженою відповідальністю «СНЕЙК» (далі - ТОВ «СНЕЙК») будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та здачі його в експлуатацію. Позичальник зобов`язується виплатити (повернути) позикодавцю грошові кошти в сумі 15 000 000 грн не пізніше 16 квітня
2020 року. Позичальник надає позикодавцю в заставу частину частки у розмірі 51 % у статутному капіталі ТОВ «СНЕЙК».
3. Позивачка зазначає, що грошові кошти від позикодавця до позичальника не передавались, оскільки таких грошових коштів у позикодавця не було ні фактично, ні в якості задекларованого доходу в податкових органах.
4. Позикодавець увів позичальника в оману, грошові кошти не передавав, а договір позики від 30 вересня 2018 року між сторонами укладений не був.
5. ОСОБА_1 вказує, що у дійсності грошові кошти у вказаній сумі були потрібні їй для будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично вона за власні кошти за рахунок власних багаторічних заощаджень та інших джерел здійснює будівництво цього житлового будинку.
6. Вважає договір позики від 30 вересня 2018 року фіктивним, оскільки у дійсності передача грошових коштів від позикодавця до позичальника не відбулась.
7. Під час формування 28 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору застави відповідач просив вказати договір позики від 30 вересня 2018 року, який потім нібито належним чином буде оформлений.
8. Відповідач посилався на те, що договір позики та договір застави потрібні йому для можливого декларування корпоративних прав і пред`явлення третім особам доказів нібито наявності грошових коштів у великій сумі та наявності забезпечення цих грошових коштів заставою. Вказані факти та документи, зі слів відповідача, були потрібні нібито для спілкування з іншими особами, можливо з банківськими установами, кредитними спілками з метою демонстрування власної заможності та бізнесової ваги.
9. Відповідач обіцяв, що після демонстрації третім особам він складе та нотаріально посвідчить договір про припинення застави, а з приводу договору позики зазначав про його відсутність як документу, відсутність у нього і його сім`ї доходів, які б підтверджували наявність цих грошових коштів, що унеможливлює пред`явлення будь-яких вимог до позивачки.
10. Проте, всупереч домовленостям, відповідач так і не склав документу щодо припинення договору застави та не склав будь-якої зустрічної розписки щодо скасування неіснуючого боргу за договором позики від 30 вересня
2018 року.
11. Вказані обставини, на думку позивачки, порушують її права, оскільки у неї не існує боргу за договором позики від 30 вересня 2018 року.
12. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір позики від 30 вересня 2018 року між нею і ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Сервіси для юристів