ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 761/9713/24
провадження № 61-8059св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Притули Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі - Інститут) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона з 16 лютого 2022 року працювала директором Інституту на умовах укладеного між нею та Держпродспоживслужбою контракту строком на п`ять років.
Повідомленням від 31 січня 2024 року її попереджено про розірвання з нею контракту за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків за результатами проведеної перевірки. Підставою для проведення перевірки стало анонімне звернення, яке не підлягало розгляду.
Позивач не погодилась із висновками робочої групи та вважала, що її звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства.
Наказом Держпродспоживслужби від 19 лютого 2024 року № 124-К її звільнено за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, який не містить відомостей про те, в чому полягало систематичне невиконання нею своїх обов`язків і які заходи дисциплінарного стягнення застосовувались до неї.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Держпродспоживслужби від 19 лютого 2024 року № 124-К про її звільнення;
- поновити її на посаді директора Інституту;
- виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 лютого 2024 року до 15 березня 2024 року у розмірі 56 015,04 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року у позові ОСОБА_1 до Держпродспоживслужби, Інституту про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що підставою для звільнення стали порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів Інституту, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та недотримання директором фінансового та бюджетного законодавства, що безпосередньо передбачено пунктом 12 розділу 5 контракту.
Суд першої інстанції встановив факт порушення ОСОБА_1 умов контракту від 15 лютого 2022 року, вважав правомірним її звільнення за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Сервіси для юристів