ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 761/41818/21
провадження № 61-9273св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку»,
третя особа -Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мамаєвим Дмитром Юрійовичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Желепи О. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України (далі ДП МОУ) «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку», третя особа - Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з ДП МОУ «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку», з 14 липня 2021 року обіймав посаду помічника директора з технічних питань та був звільнений 18 жовтня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом підприємства від 18 жовтня 2021 року № 46, який підписаний тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП МОУ «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку» ОСОБА_5 «Про притягнення до відповідальності посадової особи Підприємства», до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з 18 жовтня 2021 року відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України.
У цей самий день роботодавець виніс наказ № 85-к, яким звільнено його за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Підстава: Наказ від 18 жовтня 2021 року № 46 «Про притягнення до відповідальності посадової особи Підприємства».
До цього, роботодавець застосовував до нього дисциплінарні стягнення у виді доган.
Вказував, що порушення, за які його було притягнуто до відповідальності та звільнено з посади заступника директора ДП МОУ «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, мали місце до того часу коли він перебував на посаді тимчасово виконуючого обов`язки директора. Фактично, за виконання покладених на нього функцій саме заступника директора жодних дій, за які необхідно притягнути до відповідальності, він не вчиняв.
Крім того, його не ознайомлено з правилами трудового розпорядку та посадовою інструкцією.
Позивач зазначав, що його звільнення є незаконним, оскільки здійснено з порушенням норм КЗпП України.
Вважав, що неправомірними діями роботодавця йому завдано моральної шкоди. У разі визнання звільнення незаконним, він також має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати накази про його звільнення від 18 жовтня 2021 року № 85-к та від 18 жовтня 2021 року № 46; поновити його на роботі на посаді заступника директора ДП МОУ «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку»; стягнути із ДП МОУ «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, завдану неправомірним звільненням, у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 червня
2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Сервіси для юристів