Постанова
Іменем України
20 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 502/1619/23
Провадження № 61-1150св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан» (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Гніздовська Ганна Михайлівна (далі - адвокат відповідача),
про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою позивачки на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 грудня 2023 року, додаткове рішення цього суду від 4 січня 2024 року, які ухвалив суддя Березніков О. В., постанову Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2024 року та додаткову постанову цього суду від 25 листопада 2024 року, які ухвалила колегія суддів у складі Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивачка працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю на посаді диспетчера газонаповнювального пункту. Її звільнили з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скороченням чисельності та штату працівників). Позивачка вважала звільнення незаконним, бо на підприємстві не відбулася зміна в організації виробництва і праці, оскільки була скорочена лише її посада, а роботодавець під час процедури звільнення не запропонував їй усі вакантні посади у товаристві. Тому просила суд поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вказали, зокрема, на те, що відповідач роботодавець не міг запропонувати позивачці вакансії на час її звільнення, оскільки посади диспетчера у штаті відповідача не було, а упопередженні про звільнення він уже повідомив позивачку про відсутність іншої роботи (посади) відповідної кваліфікації для можливого переведення.
3. Позивачка з цими судовими рішеннями не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, зокрема, щосуди не встановили, чи дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці у відповідача,не дослідили штатні розписи та не звернули увагу на те, що на момент звільнення позивачки їй не запропонували жодної вакантної посади.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи повинен роботодавець проінформувати працівника, якого звільняє з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скороченням посади), про всі вакансії, що відповідають, зокрема, освіті, кваліфікації, досвіду цього працівника аж до дня його звільнення. Вирішив, що відповідач має доводити до відома працівника переліки вакантних посад не лише з попередженням про наступне вивільнення, але й після того - аж до дня припинення трудового договору. Відповідний обов`язок не буде належно виконаним, зокрема, якщо відповідач із часу попередження до дня звільнення працівника запропонував останньому переліки вакантних посад лише станом на місяць такого попередження або не запропонував ті вакансії, які незалежно від місця виконання трудових обов`язків (територіальної віддаленості підрозділу) допускають можливість переведення працівника з огляду на його освіту, кваліфікацію, досвід тощо.
(2) Зміст позовної заяви
5. У серпні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Мотивувала так:
5.1. 20 липня 2023 року відповідач звільнив її з посади диспетчера газонаповнювального пункту (далі - ГНП) відповідача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Того ж дня позивачка ознайомилася із наказом про звільнення.
5.2. Звільненню передувало попередження від 15 травня 2023 року про скорочення штату працівників і наступне звільнення із займаної посади, яке відбудеться 20 липня 2023 року, з одночасним повідомленням про відсутність на підприємстві іншої роботи (посади) відповідної кваліфікації для можливого переведення.
5.3. Наказ про звільнення є незаконним, бо відповідач не намагався запропонувати позивачці іншу роботу, тобто не надав всі наявні на підприємстві вакансії на день звільнення, чим порушив вимоги частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
6. 27 грудня 2023 року Кілійський районний суд Одеської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так: відповідач дотримав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України, звільняючи позивачку на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, бо об`єктивно не міг запропонувати їй вакансії та роботи на час звільнення.
7. 4 січня 2024 року суд першої інстанції за заявою відповідача про стягнення з позивачки 38 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу ухвалив додаткове рішення, згідно з яким задовольнив цю заяву частково: стягнув із позивачки на користь відповідача 10 000,00 грн таких витрат.
8. 7 листопада 2024 року Одеський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.Мотивував так:
8.1. Обов`язок роботодавця, передбачений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, пов`язаний із наявністю відповідних вакантних посад на підприємстві. За відсутності іншої посади на цьому підприємстві, яку міг би займати працівник, посада якого скорочується, відповідний обов`язок роботодавця не виникає. Тому працівник або має звертатися за допомогою до державної служби зайнятості, або працевлаштовуватися самостійно.
8.2. У штатному розписі відповідача була одна посада диспетчера ГНП, яку займала позивачка. 21 липня 2023 року відповідач виключив цю посаду зі штатного розпису. Інша посада диспетчера ГНП або диспетчера, яку могла би займати позивачка, у штатному розписі відповідача не було.
8.3. У попередженні про звільнення відповідач повідомив позивачку про відсутність іншої роботи (посади) відповідної кваліфікації на підприємстві для можливого переведення.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.