Постанова ВССУ від 19.11.2025 року у справі №487/1536/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 487/1536/23

провадження № 61-4732св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОДІАК-СБ»,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОДІАК-СБ» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОДІАК-СБ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- поновити його на роботі на раніше займаній посаді;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2023 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування вимог вказував, що з вересня 2020 року він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЗОДІАК-СБ» (далі - ТОВ «ЗОДІАК-СБ») за безстроковим трудовим договором, укладеним на невизначений строк, на посаді інспектора охорони з посадовим окладом 16 400 грн.

26 лютого 2023 року позивач згідно з графіком змін з`явився до свого робочого місця, однак охорона відмовилася його пропустити, посилаючись на те, що ТОВ «ЗОДІАК-СБ» повідомило про його звільнення з займаної посади.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 зателефонував своєму безпосередньому керівнику, який підтвердив його звільнення, однак від надання копії відповідного наказу та проведення повного розрахунку відмовився.

Позивач вважав своє звільнення безпідставним, оскільки порушень трудової дисципліни він не допускав та дисциплінарних стягнень не отримував. Звільнення відбулося з порушенням вимог статей 40, 47, 48, 49, 116 КЗпП України, які передбачають дотримання та застосування відповідного порядку у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 04 липня 2024 року у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що надані перепустки не можуть бути прийняті судом як належний доказ перебування позивача саме у трудових відносинах з відповідачем, а отже не може бути доказом безспірності звільнення позивача або розміру грошових вимог позивача до відповідача, оскільки мають лише інформативний характер та свідчать лише про допуск його на територію підприємства.

Відеозаписи робочих журналів також не підтверджують перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, оскільки містять лише інформацію про прийом-передачу чергування.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів подання відповідачу заяви про прийняття на роботу, надання документу, що посвідчує особу та трудової книжки, винесення відповідачем наказу про прийняття на роботу на певну посаду, встановлення посадового окладу, а також виплати заробітної плати.

Судом не встановлено виконання позивачем трудових функцій в ТОВ «ЗОДІАК-СБ», підпорядкування його правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім позивачу умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота в цьому товаристві.

Миколаївський апеляційний суд постановою від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.