Постанова
Іменем України
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 488/2135/19
провадження № 61-6412св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави,
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2025 року у складі судді: Чернявської Я. А., додаткові рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2025 року у складі судді: Чернявської Я. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 квітня 2026 року в складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У травні 2019 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що пунктами 75, 75.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 35/57 від 19 червня 2009 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 800 кв. м, зараховано її за функціональним використанням до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та надано її у власність ОСОБА_1 .
На підставі цього рішення міської ради ОСОБА_1 12 серпня 2009 року отримано державний акт серії ЯЕ № 443064, яким посвідчено право власності останньої на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:090:0021 по АДРЕСА_1 .
В подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки за № 4299 від 16 грудня 2011 року, 16 листопада 2012 року - між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки за № 3163, 19 березня 2018 року - між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки за № 218.
Прокурор вказував, що пункти 75, 75.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 35/57 від 19 червня 2009 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність, бо розташована: частково в межах території зелених насаджень загального користування; частково в межах території профілакторію, згідно з Генеральним планом розвитку міста Миколаєва 1986 року; на території зони зелених насаджень загального використання відповідно до Генерального плану 2009 року; в межах зони розміщення оздоровчих закладів та ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення згідно з Правилами використання та забудови території міста Миколаєва; у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману (на відстані 206-229 метрів від урізу води). Тому вказані пункти рішення міської ради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Оскільки ці пункти є незаконними, то прокурор вважав, що підлягають визнанню недійсними виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:090:0021 серії ЯЕ № 443064 від 12 серпня 2009 року та усі договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки відповідно до статей 21, 203, 215 ЦК України, статті 152 ЗК України.
Разом із цим, оскільки згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, то у такому випадку майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Прокурор зазначав, що вибуття спірної земельної ділянки відбулося без волі власника - територіальної громади міста Миколаєва. Тому, на його думку, належним способом захисту порушеного права власності є витребування земельної ділянки від теперішнього її власника ОСОБА_2 у власність належного власника - територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.
Земельна ділянка огороджена кам`яним парканом, а на її території ведуться будівельні роботи та знаходяться будівельні матеріали. На момент подання позову об`єкт нерухомості в експлуатацію не прийнято, право власності на нього не оформлено.
Прокурор вказував, що відповідно до вимог частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Будівництво об`єктів нерухомості суперечить вимогам містобудівного законодавства, порушує права належного власника - територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, тому належним способом захисту прав є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом демонтажу будівельних матеріалів по АДРЕСА_1 .
Про порушення законодавства при передачі у власність спірної земельної ділянки прокурор довідався під час опрацювання інформації, викладеної у публікації у «Корабел-Інфо» «ІНФОРМАЦІЯ_4» та інформації Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 24 квітня 2018 року щодо функціонального призначення території.
29 жовтня 2025 року прокурор подав до суду заяву, у якій вказав, що наразі ефективним способом захисту порушених прав держави на спірну земельну ділянку є витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 на підставі статті 387 ЦК України. У заяві він наголошував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не вважається зміною підстав позову, як і доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин.
Прокурор просив:
визнати незаконними та скасувати пункти 75, 75.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 35/57 від 19 червня 2009 року, якими затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 800 кв. м по АДРЕСА_1
Сервіси для юристів