Постанова ВССУ від 19.06.2026 року у справі №756/9858/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року

м. Київ

справа № 756/9858/23

провадження № 61-3505св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Громадська організація «Дубовий Гай»,

особа, яка звернулася до суду із позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ? ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Правдюком Віталієм Михайловичем, на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року в складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, ухвали суду першої інстанції

У серпні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ГО «Дубовий гай» про встановлення земельного сервітуту.

У вересні 2024 року представник ОСОБА_3 ? Бедрицька О. О. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ГО «Дубовий гай» з позовом про встановлення земельного сервітуту.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року позов ОСОБА_3 повернуто заявнику без розгляду.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу адвоката Бедрицької О. О., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , задоволено частково. Протокольну ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року про залишення позову без розгляду скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що винесення та оформлення судового рішення про повернення позову третьої особи без розгляду протокольною ухвалою суперечить приписам чинного процесуального законодавства, адже порушує право особи на доступ до правосуддя та права на оскарження судового рішення. Оскільки рішення про повернення позову третьої особи було ухвалено протокольною ухвалою, ОСОБА_3 , який не є ні стороною, ні учасником справи, не має доступу до протоколу судового засідання, яким було зафіксовано винесення оскаржуваного судового рішення. Тому ОСОБА_3 позбавлений можливості у строки, визначені чинним процесуальним законодавством, оскаржити це судове рішення.

Підставою для повернення позовної заяви слугувало те, що вимоги третьої особи - ОСОБА_3 не є самостійними вимогами на предмет спору в розумінні статті 52 ЦПК України, а є фактично ідентичними вимогами щодо первісного позову, задоволення яких має наслідком і задоволення первісного позову. Такий висновок суду суперечить суті інституту третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Суд першої інстанції ототожнив позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та зустрічний позов. Позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору не виключає задоволення первісних вимог.

Предметом спору у справі є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:625:0045, яка перебуває у власності ГО «Дубовий гай», щодо якої позивачі просять встановити постійний, безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортним засобом, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, в тому числі для забезпечення водопостачання, водовідведення та каналізації від вулиці Лісна, Оболонського району міста Києва до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0030 загальною площею 0,1 га.

В свою чергу предметом спору у позові третьої особи є частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0045 загальною площею земельного сервітуту 0,06 га, яка перебуває у власності ГО «Дубовий гай», та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0030 га загальною площею земельного сервітуту 0,1, яка перебуває у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0029 загальною площею 0,1 га на користь її власника.

Як вбачається з наведеного, ОСОБА_3 дотримано матеріально-правовий критерій, з яким ЦПК України пов`язує набуття статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Встановлення земельного сервітуту щодо земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ГО «Дубовий гай» шляхом надання можливості проходу, проїзду та прокладення комунікацій до земельної ділянки позивача від вулиці Лісній є доцільним та ефективним способом захисту права власності позивача. З аналізу статей 193, 194, 195 ЦПК України слідує, що процесуальний закон вказує на певні умови прийняття судом позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету позову: 1) взаємний зв`язок первісного позову та позову третьої особи; 2) однорідність вимог та нерозривна пов`язаність вимог між собою; 3) від вирішення однієї вимоги залежить вирішення інших; 4) доцільність спільного розгляду цих позовів. Позов ОСОБА_3 в повній мірі відповідає зазначеним умовам. Відтак висновки Оболонського районного суду міста Києва про те, що вимоги позовної заяви ОСОБА_3 не є самостійними вимогами на предмет спору в розумінні статті 52 ЦПК України є помилковими.

Щодо пропуску ОСОБА_3 строку для подання позову третьої особи, то є невірним ототожнення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, із зустрічним позовом, не врахувавши те, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подає особа, яка не є стороною у справі. А тому приписи статей 193, 194 ЦПК України мають застосовуватися з урахуванням норм статі 52 ЦПК України. Позов ОСОБА_3 поданий під час підготовчого провадження та до закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті, тобто в межах встановленого статтею 52 ЦПК України строку. З огляду на наведене, висновку про пропуск ОСОБА_3 строку для подання позову є помилковими.

Аргументи учасників справи

19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду, протокольну ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що застосовуючи статтю 52 ЦПК України суд апеляційної інстанції не врахував, що заявлені позовні вимоги у позові третьої особи стосуються земельної ділянки, яка не є об`єктом спірного правовідношення між сторонами (не є предметом спору). В позові третьої особи предметом виступає одночасно як земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:625:0045, так і частина земельної ділянки співпозивачів, відносно якої вимог у справі між сторонами первинно заявлено не було. Третя особа подала позов з вимогами встановити сервітут щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0030, що не є предметом спору взагалі. Заявлені третьою особою вимоги не є фактично самостійними вимогами щодо предмету спору. Спільний розгляд вимог третьої особи одночасно із розглядом первинних позовних вимог співпозивачів може мати своїм кінцевим процесуальним результатом як факт задоволення позову співпозивачів, так і позову третьої особи до відповідача. Отже, позов третьої особи повинен вирішуватись в самостійному провадженні.

Суд апеляційної інстанції будь-яким чином не врахував та не дослідив аргументи та докази співпозивачів, висловлені у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, що ОСОБА_3 здійснює фактичне зловживання процесуальним правом на подачу позову як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору у справі, з метою затягування розгляду та вирішення справи. Не надав оцінки обставинам, що ОСОБА_3 є засновником первісного відповідача - ГО «Дубовий Гай». Цей доказ був доданий до відзиву на апеляційну скаргу. ОСОБА_3 як засновник та член правління ГО «Дубовий Гай» та чоловік керівника відповідача здійснює вирішальний та керуючий вплив на відповідача, отже реального спору між ОСОБА_3 та ГО «Дубовий Гай» немає.

19 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про зміну та доповнення касаційної скарги, в якому зазначив, що апеляційний суд фактично позбавив позивача можливості надати свої аргументи та пояснення по суті спору. Вперше розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 на протокольну ухвалу від 14 жовтня 2024 року було призначено на 10 грудня 2024 року, на якому був присутній представник апелянта та представник позивача. Апеляційний суд відклав розгляд справи з огляду на відсутність представника відповідача та подане відповідне клопотання. Наступне засідання 21 січня 2025 року також не відбулось. Наступне засідання було призначене на 11 лютого 2025 року на 14:00. Рівно о 14:00 представник прибув до зали засідань, де лише почув оголошення постанови по суті справи. При ознайомленні з матеріалами справи представник довідався, що суд провів засідання без участі представників як позивача, так і відповідача у справі, причому до призначеного часу засідання. Як випливає з протоколу засідання з розгляду апеляції почалось о 13:58, причому вже о 14:00:12 були завершені судові дебати.