ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2026 року
м. Київ
справа № 176/2469/22
провадження № 61-3707св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Черкавським Юрієм Сергійовичем, на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 жовтня 2024 року у складі судді Ханієвої Ф. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
31 січня 2023 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2022 року про передачу справи для розгляду за підсудністю надійшли матеріали цієї справи за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та стягнення щомісячних страхових виплат.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року залучено до участі в справі правонаступника відповідачів - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Жовтоводського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ, Фонд); прийнято до розгляду змінену редакцію позовної заяви, якою змінено предмет позову.
Позов мотивований тим, що її чоловік ОСОБА_2 19 років та 11 місяців працював помічником футерувальника, футерувальником та чистильником цеху основного виробництва ГМЗ ДП «Східний гірничозбагачувальний комбінат» в шкідливих умовах праці, та відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії від 14 лютого 2018 року № 5/127 йому встановлено захворювання на рак легенів ? «професійний рак». Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 06 березня 2018 року встановлено професійне захворювання правої легені, що пов`язано з його роботою в шкідливих умовах праці та виникло під час його виробничої діяльності.
Відповідач мав сплатити їй одноразову виплату в сумі 176 200,00 грн та виплатити щомісячні страхові виплати з 23 березня 2018 року по 01 грудня 2022 року в сумі 437 469,55 грн, а всього 613 669,55 грн. При цьому, за розрахунками позивача, з 01 грудня 2022 року їй належать до виплати щомісячні страхові платежі у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та пожиттєво в сумі 9 676,76 грн.
Просила суд:
стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання, а саме одноразової страхової виплати в сумі 176 200,00 грн та щомісячних страхових виплат з 23 березня 2018 року по 01 грудня 2022 року в сумі 437 469,55 грн, а всього 613 669,55 грн;
стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання з 01 грудня 2022 року та пожиттєво в сумі 9 676,76 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення МСЕК про встановлення інвалідності, визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках приймається після повного медичного обстеження особи, проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії за життя особи, а не після її смерті. При цьому причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сім`ї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.
Проте позивач не довела суду належними та допустимими доказами того факту, що її померлий чоловік як потерпілий мав право на спірні страхові виплати. ОСОБА_2 не був обстежений лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я та не був визнаний МСЕК особою з інвалідністю внаслідок професійного захворювання за життя, йому не був визначений ступінь втрати професійної працездатності у відсотках рішенням МСЕК.
Водночас позивач зазначила, що вона вважає відмову КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» у розгляді питання про встановлення причинного зв`язку смерті потерпілого від професійного захворювання необґрунтованою. Однак вона не оскаржувала цю відмову у встановленому законом порядку, відповідних доказів суду не надала. При цьому питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у померлого чоловіка позивача та наявність підстав для визнання його особою з інвалідністю за результатами медичного обстеження, визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, є дискреційними повноваженнями медичного закладу та МСЕК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цих органів. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18.
Суд відхилив як неналежний доказ і висновок експерта, зроблений за результатами проведення посмертної судово-медичної експертизи на підставі ухвали суду в іншій цивільній справі № 176/1005/20, відповідно до якого смерть чоловіка позивача настала від встановленого професійного захворювання «раку легенів». Оскільки в рамках спірних правовідносин саме медичний заклад та МСЕК є уповноваженими органами, які встановлюють причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, з метою вирішення питань щодо наявності або відсутності правових підстав для розрахунку, призначення та виплати спірних страхових сум потерпілому.
У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, за його життя, та тільки у разі смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога, а у разі смерті внаслідок професійного захворювання така одноразова допомога не виплачується.
При цьому здійснення розрахунку розміру спірних страхових виплат належить до дискреційних повноважень Фонду, а наведені позивачем розрахунки є безпідставними. Суд не є уповноваженим органом щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що є необхідним для розрахунку спірних страхових сум, такі не розраховувались Фондом та не призначались померлому чоловіку позивача за його життя, спірні страхові платежі не виплачувались йому, а тому заборгованість у відповідача не виникла. Тому без встановлення МСЕК ступеня стійкої втрати працездатності чоловіка позивача внаслідок професійного захворювання за його життя у Фонду відсутні правові підстави для розрахунку розміру щомісячної страхової виплати особі, яка має на це право. Цей розмір встановляється Фондом, виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого.
Відповідно до змісту листувань позивача з компетентними органами за життя чоловіка позивача для встановлення групи його інвалідності йому було рекомендовано звернутися до ЛКК лікувального закладу за місцем проживання для оформлення необхідних документів на МСЕК. Проте чоловік позивача помер та не проходив огляд МСЕК за життя.
Позивач не є особою, яка має право на отримання спірних щомісячних страхових виплат після смерті чоловіка в разі втрати годувальника, не є спадкоємцем померлого чоловіка щодо отримання страхових виплат після його смерті, бо її померлий чоловік не є спадкодавцем у цьому випадку, оскільки не був одержувачем спірних страхових платежів.
Сервіси для юристів