Постанова ВССУ від 19.05.2026 року у справі №752/17284/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року

м. Київ

справа № 752/17284/23

провадження № 61-8801св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Яцкевич Іван Іванович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року у складі судді Машкевич К. В., постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 рокута додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ» (далі - ТОВ «Хеміше Гутер АГ» або Товариство) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що наказом від 01 червня 2022 року № 15-22К він був прийнятий на роботу до ТОВ «Хеміше Гутер АГ» на посаду регіонального представника.

21 червня 2023 року позивач отримав лист від Товариства, в якому його просили з`явитися в Центральний офіс та надати пояснення щодо прогулів та причин відсутності на робочому місці з 01 червня 2023 року, які він вказує, що не вчиняв.

У цей же день він підготував пояснення, що працює кожного робочого дня в звичному режимі, а в період з 01 червня до 20 червня 2023 року провів низку успішних зустрічей (переговорів) по майбутньому осінньому сезону, а також відвідував аграрні конференції та семінари.

Вказані пояснення 22 червня 2023 року було ним направлено через АТ «Укрпошта», однак конверт повернувся 14 липня 2023 року у зв`язку з неодержанням адресатом.

У цей же день він отримав лист відповідача про звільнення.

17 липня 2023 року він повторно направив свої пояснення та долучив звіт зустрічей за липень 2023 року, однак його пояснення були проігноровані.

09 серпня 2023 року позивач отримав копію наказу про звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважав таке звільнення незаконним з наступних підстав.

Зазначав, що саме роботодавець має довести вчинення ним прогулу, проте ні в наказі, ні в своїх листах відповідач не наводить, які саме його дії чи бездіяльність вважаються дисциплінарним проступком; які саме покладені на нього трудові обов`язки він порушив та чим вони на нього були покладені; в чому полягає його вина, яка може кваліфікуватися як прогул; в чому полягає причинний зв`язок між його діями та ймовірним порушенням.

Відповідач не виконав покладені на нього статтею 29 КЗпП України вимоги щодо нього, як працівника, а саме: його не проінформували про трудову функцію, яку він мав виконувати, дату початку виконання роботи, визначене робоче місце, права та обов`язки, умови праці, режим роботи, тривалість робочого часу та відпочинку, а також положення колективного договору.

Його не було ознайомлено з посадовою інструкцією, трудовим договором, які обов`язки він мав виконувати, оскільки відповідно до статті 31 КЗпП України роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

З копії отриманого ним наказу неможливо встановити, коли ним був вчинений прогул, коли це було виявлено та встановлено всі складові дисциплінарного проступку.

Його було звільнено з посади директора по роботі з ключовими клієнтами, яку він згідно з відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, виявляється, взагалі не обіймав.

Наказом від 01 червня 2022 року він був прийнятий на посаду регіонального представника, а не директора по роботі з ключовими клієнтами.

Згоди на переведення на цю посаду він не давав, про переведення відповідач його не повідомляв, з посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку не ознайомлював, робоче місце не визначав.

Він був переконаний, що працює на посаді директора відповідно до практики, яка склалася в процесі виконання ним своєї роботи з моменту прийняття на роботу.