ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 748/655/25
провадження № 61-13262св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марченка Руслана Григоровича на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2025 року в складі судді Кухти В.О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року в складі колегії суддів Шитченко Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що у 2001 році філією Смолинського торфозаводу родині позивача видано ордер на право проживання у двокімнатній квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 26 березня 2004 року будинок на вул. Новій, 1-в був перенумерований на будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Чернігівського районного суду від 03 серпня 2005 року за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та позивачем визнано право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вони проживають і на час звернення до суду. Цим рішенням встановлено, що будівля медпункту на АДРЕСА_1 та квартира при ньому з 1991 року перебуває на балансі Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Позивач указував, що з 2001 року його родина відкрито та безперервно володіє будинком, утримує його в належному стані, вчасно сплачує комунальні платежі та проводить поточні ремонти. В 2012 році ОСОБА_2 виявила бажання реалізувати своє право на безоплатне отримання у власність займаного житла, але рішенням Смолинської сільської ради від 30 серпня 2012 року у наданні дозволу на приватизацію було відмовлено, оскільки спірна квартира не знаходилася на балансі органу місцевого самоврядування. Рішенням Чернігівської районної ради від 30 грудня 2010 року приміщення фельдшерсько-акушерського пункту (далі - ФАП) передано у спільну власність територіальних громад сіл та селищ Чернігівського району і закріплено на праві оперативного управління за Чернігівською центральною районною лікарнею, проте за повідомленням медичного закладу будинок на АДРЕСА_1 на балансі лікарні не перебуває. За повідомленням Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» будівлю Смолинського ФАП на підставі акта приймання-передачі від 29 січня 2020 року передано у комунальну власність Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
ОСОБА_1 наголошував на тому, що протягом тривалого часу його родина не може реалізувати наміри щодо приватизації житла, у якому вона проживає, через неможливість встановлення балансоутримувача нерухомості. Позивач має легітимні очікування щодо отримання безоплатно у власність займаного ним та правомірно отриманого житла, але бездіяльність державних органів унеможливлює реалізацію цього права ОСОБА_1 у позасудовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
26 червня 2025 року рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що доданими до позовної заяви доказами підтверджується право позивача на користування спірним нерухомим майном. Проте право власності на об`єкт нерухомості за ним не зареєстроване і докази виникнення у позивача права власності на спірне майно відсутні.Оскільки відсутні докази наявності у позивача права власності на спірний об`єкт нерухомості, то відповідно і відсутні підстави для визнання за ним права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , так як позивач є не його власником, а лише користувачем.Стосовно зауважень про порушення права власності позивача на житло з точки зору законних/легітимних очікувань на набуття права власності на нього шляхом приватизації житла, то позивачем не надані докази його звернення до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, яку він зазначив відповідачем, за приватизацією житла, у якому він проживає. Зазначене свідчить про відсутність правовідносин між ними щодо приватизації житла позивача.
30 вересня 2025 року постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2025 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови.В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що й на підставі ордеру, і на підставі судового рішення позивач, його дружина та діти набули законне право на проживання та користування житловим приміщенням на АДРЕСА_1 . Підставою для звернення з позовом про визнання права власності на житловий будинок за вищезазначеною адресою ОСОБА_1 вказав те, що протягом тривалого часу його родина не може реалізувати наміри щодо приватизації житла, у якому проживає з 2001 року, через неможливість визначення балансоутримувача спірної нерухомості. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на житловий будинок одноособово, відповідачем у справі визначив лише Гончарівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області, не залучивши до участі у справі як відповідачів усіх осіб (членів своєї родини), за якими визнано право користування спірним житлом на підставі судового рішення. Вирішення цього спору по суті без участі осіб, які мають право користування спірною нерухомістю у встановленому законом порядку, порушить житлові та майнові права ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, володіючи повною інформацією щодо кола осіб, які мають право користування будинком, питання щодо залучення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до участі у цій справі хоча б у статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не обговорював і не вирішував. Матеріали справи не містять доказів того, що наведені вище особи обізнані про наявність цього судового спору. Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 участі не брали, а залучення особи у правовому статусі відповідача до участі у справі на стадії апеляційного провадження діючим законодавством не передбачено. Районний суд зробив правильний висновок про необхідність відмови в задоволенні позову про визнання права власності, проте помилився щодо мотивів такого рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко Р. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року в справ № 48/340, від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18, про те, що що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, апеляційний суд порушив вимоги норми пункту 3 частини четвертої статті 274 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, які забороняють розглядати в порядку спрощеного позовного провадження спори, щодо приватизації державного житлового фонду.
Суд не врахував, що за відсутності встановленого власника майна, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є орган місцевого самоврядування, на території якого розташований об`єкт. З балансу Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.на баланс Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.житлове приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 не передавалось. Отже, звернення до Гончарівської селищної ради із заявою на приватизацію цього об`єкта нерухомого майна не є належним способом захисту, оскільки остання чітко повідомила, що вона не є, а ні балансоутримувачем, а ні власником майна. Суд не надав належної оцінки всім доказам, які підтверджують добросовісне, відкрите та безперервне володіння позивачем будинком з 2001 року. Суд вимагав від позивача надання доказів вже існуючого права власності, тоді як метою позову було саме визнання цього права.
Справу було відкрито 27 лютого 2025 року, а рішення прийнято 26 червня 2025 року (майже 4 місяці), що порушує розумні судового розгляду. Суд не надав оцінки всім аргументам та доказам позивача, зокрема, не дав оцінки офіційним листам-відповідям різних установ, які підтверджують відсутність власника. Суд не виніс ухвали про повернення відзиву відповідача, який був наданий з порушенням порядку, хоча позивач подав на це обґрунтовану відповідь.
Бездіяльність держави (органів влади) щодо встановлення балансоутримувача майна унеможливила реалізацію позивачем його «легітимних очікувань» на приватизацію житла. Це порушення позитивних зобов`язань держави захищати право власності.
Апеляційний суд неправомірно застосував до цивільного спору про визнання права власності формальні вимоги про обов`язкове залучення всіх співвласників (членів сім`ї), які не є сторонами у матеріально-правовому спорі щодо самого права власності на безхазяйний об`єкт, а лише мають окреме право на приватизацію. Це призвело до відмови у захисті порушеного права позивача без належного розгляду справи по суті. Оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на території Гончарівської громади і власник/балансоутримувач останнього не встановлений, то позов пред`являється до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області як належного відповідача.
Сервіси для юристів