Постанова
Іменем України
18 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 759/3586/23
Провадження № 61-3528св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач),
відповідач - російська федерація (далі - відповідач),
про встановлення факту вимушеного переселення, яке відбулося внаслідок збройної агресії відповідача проти України й окупації частини Донецької області, та про відшкодування завданої такою агресією моральної шкоди
за касаційною скаргою позивача на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року, яке ухвалила суддя Єросова І. Ю., та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач у 2023 році звернувся до районного суду в Україні з позовом до російської федерації. Просив встановити факт вимушеного переселення, яке відбулося внаслідок збройної агресії відповідача проти України й окупації частини Донецької області, а також відшкодувати завдану агресією моральну шкоду.
2. Суд першої інстанції ухвалив заочне рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: встановив факт вимушеного переселення позивача та стягнув із держави-агресора компенсацію моральної шкоди, але у меншому розмірі, ніж просив позивач. Із частковим задоволенням вимог позивач не погодився. Подав апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення, а заочне рішення в оскарженій частині - без змін.
3. Позивач подав касаційну скаргу. Стверджував, зокрема, що суди попередніх інстанцій не врахували характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, ступінь вини відповідача та визначили мінімальний розмір сатисфакції, тоді як вона має бути реальною, а не символічною.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є визначений судами розмір компенсації завданої позивачу моральної шкоди розумним і справедливим з огляду на обставини справи.Вирішив, що визначена судами сума такої компенсації є домірною цій шкоді.
(2) Зміст позовної заяви та судових рішень
5. 25 лютого 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив встановити факт вимушеного переселення, яке відбулося внаслідок збройної агресії відповідача проти України й окупації частини Донецької області, та стягнути з відповідача 35 000,00 євро завданої моральної шкоди, що на день подання позову еквівалентно 1 364 440,00 грн. Мотивував так:
- через збройну агресію відповідача у серпні 2014 році позивач вимушено переселився з м. Донецька, де він постійно мешкав, до м. Маріуполя, а у 2019 році - до м. Києва;
- унаслідок злочинних дій відповідача щодо України порушені громадянські права та свободи, позивач втратив єдине житло, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут, місце навчання та праці;
- встановлення юридичного факту вимушеного переселення з окупованої території Донецької області необхідне для того, аби позивач міг визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (потерпілого від міжнародного збройного конфлікту).
6. 11 липня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: встановив факт вимушеного переселення позивача з території Донецької області до м. Маріуполя та м. Києва внаслідок збройної агресії відповідача проти України й окупації частини території Донецької області; стягнув із відповідача на користь позивача 300 000,00 грн компенсації моральної шкоди. Мотивував так:
6.1. Відповідач є суб`єктом, унаслідок збройної агресії якого проти України й окупації частини її території порушені права та свобода громадян, зокрема, особисті права позивача. Отже, саме відповідач є суб`єктом, який має обов`язок відшкодувати завдані цими діями збитки відповідно до положень статей 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
6.2. Метою встановлення факту вимушеного переселення є не перебування під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни, а встановлення відповідальної особи за відшкодування шкоди. Тому доцільно змінити спосіб захисту, визначений позивачем.
6.3. Позивач довів, що внаслідок збройної агресії відповідача проти України вимушено покинув разом із родиною місце свого постійного проживання на тимчасово окупованій території та виїхав до іншого регіону України як внутрішньо переміщена особа. Внаслідок цього втратив єдине житло, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут, місце навчаннята праці.
6.4. Вимога про відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі не є обґрунтованою, оскільки житло, в якому позивач проживав, належить на праві власності його матері, а право на працю не могло бути порушеним під час вимушеного переселення у 2014 році, бо позивачеві було 14 років.
6.5. З огляду на характер страждань, що полягають у втраті можливості користування житлом, спілкування з друзями та родиною, місця навчання, на обсяг шкоди й обставини її заподіяння з відповідача слід стягнути 300 000,00 грн компенсації за завдану моральну шкоду. Такий розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
7. 26 лютого 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення, а заочне рішення в частині визначеного розміру компенсації моральної шкоди - без змін. Мотивував аналогічно до суду першої інстанції.
Сервіси для юристів