Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №759/1973/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 759/1973/25

провадження № 61-11778св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - адвоката Даниляк Олени Сергіївни на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року в складі колегії суддів Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання трудового договорунедійсним в частині визначення строку, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати недійсним в частині визначення строку наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України») від 06 червня 2023 року № 456/к про прийняття його на роботу;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Оператор ГТС України»

від 19 грудня 2024 року № 1979/н про звільнення з роботи;

- поновити його на посаді директора з юридичних питань ТОВ «Оператор ГТС України»;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2024 року до дня ухвалення рішення суду та відшкодувати моральну шкоду в розмірі

200 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі його заяви, яка зареєстрована в ТОВ «Оператор ГТС України» за № 361, та наказу відповідача від 06 червня 2023 року № 456/к з ним було укладено трудовий договір та з 07 червня 2023 року прийнято на основну роботу на посаду директора з юридичних питань. У наказі від 06 червня 2023 року № 456/к зазначено, що його прийнято за строковим трудовим договором до 27 грудня 2024 року без вказівки причин, що відповідали підставам та умовам укладення саме строкового договору. Вважає, що підстави для укладення строкового трудового договору були відсутні, оскільки це суперечило його інтересам, заінтересованість щодо укладання строкового договору виходила не від нього, він був змушений погодитися написати заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором.

Наказом відповідача від 19 грудня 2024 року № 1979/н його було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України(далі - КЗпП України). З наказом він не погодився, про що свідчить відсутність його підпису на ньому.

Крім того зазначав, що вимога про визнання наказу відповідача про прийняття на роботу недійсним в частині визначення строку є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а наказ від 06 червня 2023 року № 456/к про прийняття на роботу порушив права позивача лише після його звільнення.

Вказував, що жодних пропозицій протягом його роботи з боку відповідача про вакансії, що відповідають кваліфікації, запропоновано не було, а також не було поінформовано про такі вакансії. Вважає, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, у відповідача виник обов`язок перевести його зі строкового трудового договору на безстроковий.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

29 травня 2025 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що, написавши заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором саме до 27 грудня 2024 року, ОСОБА_1 виявив свою волю на укладення саме строкового трудового договору і на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Доказів протилежного суду не надано. Видання відповідачем наказу від 19 грудня 2024 року № 1979/к про звільнення ОСОБА_1 27 грудня 2024 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав закінчення строку дії трудового договору відповідає вимогам чинного законодавства і не порушує прав чи інтересів позивача. Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, які не підлягають задоволенню, то вказані позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними ним у позові.

11 вересня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Оператор ГТС України»