ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 554/2052/22
провадження № 61-10840св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Полтавська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таранкова Олена Олегівна, на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 04 жовтня 2024 року у складі судді Тімошенко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у складі колегії суддів Триголова В. М., Чумак О. В., Дорош А. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, в якому просила стягнути на її користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона була обрана на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів від 29 квітня 1993 року, а постановою Верховної Ради України від 09 липня 2003 року № 1072-IV - обрана на цю посаду безстроково.
17 березня 2015 року заступник Генерального прокурора України Баганець О. В. щодо позивача склав повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Надалі ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 03 квітня 2015 року до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 діб - до 04 червня 2015 року, із покладенням відповідних обов`язків.
Вищий адміністративний суд України постановою від 21 вересня 2015 року у адміністративній справі № 800/288/15 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відсторонення позивача від посади судді визнав незаконним та скасував. Також було скасовано наказ виконувача обов`язків голови Комсомольського міського суду Полтавської області Куц Т. О. від 19 травня 2015 року № 7.1-а, а наказом голови цього ж суду Крикливого В. В. від 16 жовтня 2015 року здійснено перерахунок та виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу за період з 19 травня 2015 року до 19 липня 2015 року.
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області вироком від 02 травня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 20 липня 2019 року, позивача визнав невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 375 КК України, та виправдав у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Посилаючись на викладене, позивач зазначала, що незаконно перебувала під слідством і судом у період з 18 березня 2015 року до 20 червня 2019 року, тобто 51 місяць.
Унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного перебування під слідством і судом позивач зазнала моральної шкоди, яка полягала, зокрема, у заподіянні значних моральних страждань, негативному впливі на її професійну діяльність як судді, підриві авторитету та ділової репутації, формуванні негативного ставлення з боку суспільства, а також у суттєвій зміні звичного ритму життя, у зв`язку з чим вона і звернулася до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Октябрський районний суд міста Полтави рішенням від 04 жовтня 2024 року позов задовольнив частково.
Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку 65 600,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідно до положень статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй унаслідок незаконного перебування під слідством та судом.
Розмір такої шкоди підлягає визначенню з урахуванням розрахункової величини для обчислення виплат за рішеннями суду у сумі 1 600,00 грн, передбаченої статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», за кожен місяць перебування під слідством і судом, у цьому випадку починаючи з 17 березня 2015 року (дата повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) до 30 липня 2018 року (дата набрання законної сили виправдувальним вироком суду).
З урахуванням конкретних фактичних обставин справи, а також принципів розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн є завищеними та необґрунтованими. Водночас суд визнав, що достатньою та справедливою сатисфакцією, гарантованою державою, є відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, обчисленому відповідно до вимог закону, - 65 600,00 грн (1 600,00 грн х 41 місяць).
Сервіси для юристів