Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №369/15420/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 369/15420/23

провадження № 61-9947св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ювченко Андрій Васильович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року у складі колегії суддів Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним шлюбного договору,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати частково недійсним з моменту вчинення шлюбний договір від 16 листопада 2018 року, укладений між ним та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко О. М. та зареєстрований у реєстрі за № 3622, а саме пункти 2, 3, 9, 12, 13 розділу 1 цього договору.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 20 квітня 2013 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У період шлюбу сторони набули у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , на якій у подальшому було збудовано житловий будинок загальною площею 187,6 кв. м. Крім того, у період шлюбу сторони набули квартиру АДРЕСА_3 .

06 листопада 2018 року сторони уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко О. М.

Позивач зазначав, що вказаний правочин було вчинено внаслідок морального тиску з боку дружини та застосування до нього психологічних маніпуляцій. За умовами шлюбного договору сторони фактично закріпили правовий режим набутого ними нерухомого майна таким чином, що всі об`єкти нерухомості, придбані у період шлюбу за спільні сумісні кошти подружжя, були зареєстровані на праві приватної власності за відповідачем, тоді як позивач не набув права власності на жоден об`єкт нерухомого майна.

На переконання позивача, внаслідок укладення зазначеного договору він опинився у вкрай невигідному становищі, що, на його думку, є підставою для визнання шлюбного договору недійсним у частині пунктів 2, 3, 9, 12, 13 розділу 1 договору.

Пропозиції позивача щодо внесення змін до шлюбного договору відповідачем були відхилені.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 16 січня 2025 рокувідмовив у задоволенні позову.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що аналіз оспорюваних пунктів шлюбного договору дає підстави для висновку про те, що сторони шлюбного договору без будь-яких застережень врегулювали свої майнові відносини, пов`язавши віднесення майна, набутого за весь період шлюбу, до певного правового режиму власності (особистої приватної чи спільної сумісної) з фактом державної реєстрації права власності на таке майно. Таким чином, сторони встановили правовий режим майна залежно від того, за ким із них зареєстровано право власності.

Критеріями правомірності шлюбного договору є, по-перше, відсутність суперечностей між його змістом та вимогами закону, зокрема відповідність імперативним нормам, а по-друге, дотримання моральних засад суспільства.

Встановивши характер спірних пунктів шлюбного договору та з`ясувавши, що за їх умовами не передбачається передання у власність одному з подружжя нерухомого майна, право на яке підлягає державній реєстрації, суд дійшов висновку, що оспорювані положення договору не суперечать частині п`ятій статті 93 Сімейного кодексу України (далі - СК України), оскільки договором не передбачено ані перереєстрації нерухомого майна, ані укладення цивільно-правових правочинів, спрямованих на його виконання.

Київський апеляційний суд постановою від 15 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що жодних доказів укладення шлюбного договору поза волею позивача або під примусом матеріали справи не містять.

Також не встановлено обґрунтованості посилань позивача на те, що укладений договір ставить його у невигідне становище. Для визнання договору недійсним з цієї підстави необхідною є наявність обставин, за яких саме умови договору змінюють матеріальний стан сторони та призводять до її істотно невигідного становища.

У даному випадку сторони по суті погодилися, що все майно, набуте сім`єю під час шлюбу, вважається особистою приватною власністю того з подружжя, за ким воно зареєстроване. Такі умови мають двосторонній характер, застосовуються однаковою мірою як до позивача, так і до відповідача, а отже, не можуть вважатися такими, що надають перевагу будь-якій зі сторін договору.