ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 645/3808/25
провадження № 61-13454св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із позовом до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_2 в усіх банківських установах та інших фінансово-кредитних установах, які належать ОСОБА_2 у межах заявленої ціни позову 117 500,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що 04 лютого 2025 року Фрунзенським районним судом м. Харкова винесено постанову у справі № 645/7269/24 від 04 лютого 2025 року, якою визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Постановою Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовлено, постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року у справі № 645/7269/24 залишено без змін. Постанова Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року набрала законної сили 29 квітня 2025 року. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 є винною в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП), яка трапилась 15 листопада 2025 року, позивач вважав, що вона має відшкодувати йому майнові збитки у розмірі 17 500,00 грн та 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті ДТП.
З метою забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених і оспорюваних прав та інтересів позивача, виникла необхідність із зверненням до суду із цією заявою.
Позивач припускав, що відповідачка має наміри ухилятися від виконання рішення суду та цілеспрямовано уникати виконання рішення суду. Зокрема, це підтверджується тим, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 , усілякими способами намагалася зробити винним у ДТП ОСОБА_1 . Також позивач зазначав, що автомобіль Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого була ОСОБА_2 , був застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», у зв`язку з чим, 18 листопада 2024 року сторона потерпілого, а також сторона власника транспортного засобу Toyota Саmry, державний номерний знак НОМЕР_2 , звернулися до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ СК «ПЗУ Україна») з відповідними заявами. Згідно з умовами страхування автомобіля Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», франшиза при страхуванні становила 2 600,00 грн.
Станом на день звернення до суду з позовом, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» частково відшкодувала власнику ТЗ Toyota Саmry, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість робіт з відновлення транспортного засобу. Проте, станом на сьогоднішній день, ОСОБА_2 , не відшкодувала власнику авто Toyota Саmry, державний номерний знак НОМЕР_2 , франшизу у розмірі 2 600,00 грн.
Позивач зазначав, що обраний ним спосіб забезпечення відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, є логічним з огляду на предмет позовних вимог та може забезпечити ефективний захист його прав та інтересів у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , на всіх рахунках в усіх банках, однак не зазначає інформації про наявність у останньої банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність. Тому накладення арешту на грошові кошти відповідача, навіть в межах суми позову, може стати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року скасовано. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_2 в усіх банківських установах та інших фінансово-кредитних установах, які належать ОСОБА_2 у межах заявленої ціни позову 117 500,00 грн.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову відповідає позовним вимогам та здатний забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_2 не отримувала жодних повідомлень про виклик до суду та судових рішень у справі, фактично здійснив розгляд справи за відсутності належним чином повідомленої відповідачки. Крім того, посилається на неспівмірність застосованого заходу забезпечення заявленим позовним вимогам; відсутність доказів реальної загрози невиконання рішення суду та неврахування практики Верховного Суду.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник
Сервіси для юристів